Кримінально-правова характеристика „комп’ютерних злочинів” за кримінальним правом та законодавством України

Дата: 15.12.2004
Источник: www.crime-research.ru
Автор: Тетяна Севастьянова


... такою, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
- порушення охоронюваних законом політичних, трудових, житлових та інших прав і свобод людини або заподіяння шкоди особистим благам потерпілого;
- підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування;
- створення обстановки, що ускладнює установі, організації, підприємству здійснення основних функцій тощо [47].

Викликає цікавість питання про співвідношення суспільної небезпеки особи винного та суспільної небезпеки вчиненого нею діяння. В юридичній літературі неодноразово відзначалася неприпустимість протиставлення особи діянню, особи – складу злочину. Однак, окремі фахівці продовжують розвивати ці поняття [48]. Більшість авторів вважає, що суспільна небезпека особи знаходить вираження в суспільно небезпечному діянні. Причому, одні виводять її з усіх елементів складу [49], інші – тільки з суб’єктивного боку [50].

Щодо іншої точки зору, безумовно, вина, мотив, мета, характеризують особу, але й такі обставини, як об’єкт посягання, спосіб дії, наслідки і т. ін. є виявленням суспільної сутності винного. Деякі з перерахованих ознак діяння можуть не охоплюватися складом злочину, але не можна заперечувати їх значення як показників морального, соціального обличчя порушника.

Таким чином, суспільна небезпека особи винного, що вчиняє “комп’ютерний злочин” виражається в об’єктивних та суб’єктивних ознаках діяння, тих, що охоплюються складом злочину, і тих, що не охоплюються.

1. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. - К.: Атіка, 2002. – С.5.
2. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Выща школа, 1988. – С.16.
3. Там само.
4. Гельфер М.А. Советское уголовное право. Часть Общая. Выпуск 4: Состав преступления. – М.: Мин-во высшего и среднего образования РСФСР. Всесоюзный юридический заочный институт, 1960. – С.6.
5. Пионтковский А.А. Учение о преступлении. – М.: Гос. издат-во юрид. лит-ры, 1961. – С.146.
6. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Выща школа, 1988. – С.78; Гельфер М.А. Советское уголовное право. Часть Общая. Выпуск 4: Состав преступления. – М.: Мин-во высшего и среднего образования РСФСР. Всесоюзный юридический заочный институт, 1960. – С.9–10.
7. Харченко В.Б. Уголовное право Украины. – К.: «Атика», 2000. – С.31.
8. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – С.73–74.
9. Там само. – С.79; Михлин А.С. Последствия преступления. – М.: Юрид. лит-ра, 1969. – С.14.
10. Уголовное право России. Учебник для ВУЗов. В 2 т. / ответств. редакторы Игнатов А.Н., Красиков Ю.А. – М.: Издат. группа НОРМА–ИНФРА. – М., 1999. – Т. 1. – С.57.
11. Ковалев М.И. Понятие преступления в советском уголовном праве. – Свердловск: Издат-во Уральского унив-та, 1987. – С.114.
12. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – С.16.
13. Там само.
14. Там само.
15. Коржанский Н.И. Предмет преступления. – Волгоград: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1976. – С.16.
16. “Про захист інформації в автоматизованих системах” Закон України від 5 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994р. - № 31; Науково-практичний коментар до КК України: за станом законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду на 01.12.2001р. / за редакцією С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – С.783.
17. Надольний І.Ф. Філософія. Навчальний посібник. – К.: “Вікар”, 1998. – С.503.
18. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960. – С.9.
19. Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. – Казань: Издат-во Казанского унив-та, 1975. – С.39–40.
20. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов-на-Дону: Издат-во унив-та, 1977. – С.29.
21. Кузнецова Н.Ф. Цель и механизм реформы УК // Государство и право. – 1992. - № 6. – С.14-31.
22. Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. – Казань: Издат-во Казанского унив-та, 1975. – С.39–40.
23. Там само.
24. Никулин С.И., Чугаев А.П. О проекте УК РФ // Государство и право. – 1992. - № 7. – С.94.
25. Владимиров В.А., Кириченко В.Ф., Ляпунов Ю.И. Советское уголовное право. Общая часть. Состав преступления. – М.: Мин-во охраны общественного порядка СССР, 1968. – С.23.
26. Харченко В.Б. Уголовное право Украины. – К.: «Атика», 2000. – С. 34.
27. Там само. – С.33–34.
28. Гришаев П.И. Советское уголовное право. Объективная сторона. Часть Общая. Выпуск 7. – М.: Мин-во высшего и среднего образования РСФСР. Всесоюзный юридический заочный інститут, 1961. – С.12, 20 с.
29. Никифоров Б.С. Объект преступления. – М.: Гос. издат-во юрид. лит-ры, 1960. – С.137.
30. Пионтковский А.А. Курс советского уголовного права в 6 т. – М.: “Наука”, 1970. – Т. 2. – С.195.
31. Никифоров Б.С. Объект преступления. – М.: Гос. издат-во юрид. лит-ры, 1960. – С.138.
32. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Гос.издат. юрид. лит., 1960. – С.71.
33. Мальцев В.В. Категория “общественно опасное поведение” и ее уголовно-правовое значение // Государство и право. – 1995. – 9. – С.59.
34. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков: Издательство при Харьковском гос. университете издательского объединения «Вища школа», 1982. – С.85.
35. Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве. – С-П.: Юрид. центр Пресс, 2000. – С.25.
36. Владимиров В.А., Кириченко В.Ф., Ляпунов Ю.И. Советское уголовное право. Общая часть. Состав преступления. – М.: Мин-во охраны общественного порядка СССР. Управление учебных заведений, 1968. – С.29.
37. Коржанський М.Й. Кримінальне право та законодавство України. – К.: “Атика”, 2001. – С.194.
38. Уголовное право России. Учебник для ВУЗов. В 2-х т. / Ответств. редакторы Игнатов А.Н., Красиков Ю.А. – М.: Издат. группа НОРМА–ИНФРА М, 1999. – Т. 1. – С.130.
39. Харченко В.Б. Уголовное право Украины. – К.: «Атика», 2000. – С.43.
40. Дагель П.С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. – М.: Юридическая литература, 1977. – С.32.
41. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.: Атіка. Академія. Ельга – Н, 2001. – С.52.
42. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. - М.: Госюриздат, 1958. – С.174.
43. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.130.
44. Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве. – М., 1980. – С.24-25.
45. Мельникова Ю.Б. Дифференциация ответственности и индивидуализация наказания. – Красноярск: Издат. КГУ, 1989. – С.82.
46. Науково-практичний коментар до КК України: за станом законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду на 01.12.2001р. / За редакцією С.С.Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – С.783.
47. Науково-практичний коментар до КК України: за станом законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду на 01.12.2001р. / За редакцією С.С.Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – С.791.
48. Ковалев М.И. Понятие преступления в советском уголовном праве. – Свердловск: Издат-во Уральского университета, 1987. – С.136.
49. Кузнецова Н.Ф. Уголовное право и мораль. – М.: Издат-во МГУ, 1967. – С.51.
50. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л.: Издат-во ЛГУ, 1968. – С.63; Волженкин Б.В. Общественная опасность преступника и основания уголовной ответственности // Правознавство. – 1963. - № 3. – С.92.

Добавить комментарий

2009-06-20 09:32:25 - fasds kjmkl

Всего 1 комментариев