Центр исследования компьютерной преступности

home контакты

Характеристика незаконного відтворення та розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав, як основних різновидів злочину, передбаченого ст. 176 КК України

Дата: 02.11.2005
Источник: www.crime-research.ru
Автор: Володимир Гулкевич


staff/gulkevich.jpg ... дій порушників авторського права і суміжних прав злочином.

Дії винної особи мають кваліфікуватись за ст. 176 КК України як у разі незаконного відтворення оригінального об’єкта авторського права чи суміжних прав, так і за умови копіювання контрафактного примірника твору, виконання, фонограми, відеограми або програми мовлення.

Зокрема, постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2004 р. Б. визнаний винним у незаконному відтворенні 7 примірників неліцензійного (контрафактного) програмного забезпечення – операційної системи Microsoft Windows ME вартістю 986 грн. кожен та 2 примірників неліцензійної (контрафактної) прикладної програми Microsoft Office 97 вартістю 2856 грн. кожна. Своїми діями Б. заподіяв корпорації Microsoft матеріальну шкоду на загальну суму 12614 грн. Скоєне Б. діяння судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 176 КК України як незаконне відтворення комп’ютерних програм, яке завдало матеріальної шкоди у великих розмірах.

Отже, незаконним відтворенням твору, виконання, фонограми, відеограми, програми мовлення слід вважати виготовлення вказаних об’єктів авторського права і суміжних прав чи їх частин у будь-якій матеріальній формі, здійснені без дозволу суб’єктів авторського права і суміжних прав чи з порушенням положень чинного законодавства щодо вільного відтворення вказаних продуктів творчості.
Іншим різновидом кримінально-караного діяння у сфері авторського права і суміжних прав є незаконне розповсюдження творів, виконань, фонограм, відеограм чи програм мовлення. Саме розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав є кінцевою метою порушників права інтелектуальної власності, адже його метою є одержання доходу за рахунок незаконного використання продуктів чужої творчості.

Відповідно до ст. 1 Закону розповсюдженням об’єктів авторського права і (або) суміжних прав є будь-яка дія, за допомогою якої об’єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об’єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих
об’єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
Форми законного розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав визначені у п. 8-10 ч. 1 ст. 15, п. „г”-„е” ч. 1 ст. 39, п. „б”-„г” ч. 1 ст. 40, п. „а”, „в” ч. 1 ст. 41 Закону.

Здавалось би, що кримінально-караним, виходячи зі змісту поняття, викладеного у ст. 1 Закону, слід вважати будь-яке розповсюдження творів, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, вчинене без дозволу суб’єктів авторського права чи суміжних прав. Такої думки дотримуються вітчизняні науковці, які досліджували об’єктивну сторону, злочину, передбаченого ст. 176 КК України.
Однак глибоке вивчення змісту Закону та судової практики дозволяє зробити дещо інший висновок. Вказаний нормативний акт регулює цивільні правовідносини, а тому визначені у ньому поняття не можна механічно визнавати такими, що повною мірою характеризують злочин, передбачений ст. 176 КК України.

Спробуймо спочатку проаналізувати поняття розповсюдження об’єктів авторського права чи суміжних прав як цивільно-правову категорію. Основними ознаками, які характеризують розповсюдження, є „надання можливості доступу до об’єкта авторського права чи суміжних прав” та „публічність” зазначеної дії.
З точки зору цивільного права пропозиція певній кількості осіб придбати твір без дозволу його автора є закінченим актом розповсюдження об’єкта авторського права. Проте, чи є ця дія завершеним незаконним розповсюдженням твору в кримінально-правовому розумінні?

У вітчизняній науці кримінального права та судово-слідчій практиці відсутній єдиний підхід до вирішення цього питання. Зокрема, А.Коваль, слушно зазначивши, що зберігання незаконно відтворених об’єктів авторського права і суміжних прав не є кримінально-караним деліктом, водночас чомусь визнає пропозицію придбати у закладах торгівлі контрафактні примірники фонограм їх незаконним розповсюдженням як закінченим складом злочину. На підтвердження цієї думки він наводить постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 16 вересня 2003 р. про визнання винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 176 КК України, підприємця К., у торговому павільйоні якого виявлено 498 контрафактних примірників фонограм вартістю 30217 грн. 49 коп. Під час досудового слідства встановлено факт продажу (незаконного розповсюдження) лише 2 контрафактних примірників фонограм вартістю 30 грн.

На мою думку, в цьому випадку орган досудового слідства та суд невірно кваліфікували дії К., який розпочав дії щодо незаконного розповсюдження фонограм (придбав їх та розмістив для продажу в закладі торгівлі), однак не довів свій злочинний намір до логічного завершення.

Отже, пропозиція придбати (одержати в користування) об’єкт авторського права чи суміжних прав без дозволу суб’єктів цих прав не може вважатися його розповсюдженням як закінченим злочином, передбаченим ст. 176 КК України. Зазначена дія має вважатися готуванням до незаконного розповсюдження об’єктів інтелектуальної власності. Однак, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 176 КК України, є злочином невеликої тяжкості, а тому, згідно з ч. 2 ст. 14 КК України готування до скоєння такого делікту не тягне кримінальної відповідальності.

Водночас незаконне розповсюдження об’єктів авторського права чи суміжних прав, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб або якщо метою скоєння цих діянь є заподіяння матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (ч. 2 ст. 176 КК України) є злочином середньої тяжкості. Тому готування до скоєння даного суспільно-небезпечного діяння є кримінально-караним.

Під „публічністю” розповсюдження творів, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення слід розуміти їх продаж чи прокат невизначеній кількості осіб. Безоплатна передача у власність або користування іншій особі об’єктів авторського права чи суміжних прав – як оригінальних, так і контрафактних – не може визнаватися їх незаконним розповсюдженням у розумінні ст. 176 КК України.
Основними різновидами незаконного розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав є продаж і комерційний прокат контрафактних примірників фонограм, відеограм і комп’ютерних програм.

Судова практика доволі широко трактує поняття „комерційний прокат”. Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 4 квітня 2003 р. Г. визнано винним у вчиненні незаконного прокату комп’ютерних програм, який завдав матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 176 КК України. Судом встановлено, що власник комп’ютерного клубу Г., придбавши 27 комп’ютерів, на яких невідомими особами раніше було незаконно відтворено комп’ютерні програми “Microsoft Windows 98”, “Microsoft Office 2000” та “Microsoft Windows NT”, впродовж 2000-2001 рр. надавав можливість відвідувачам клубу використовувати за плату вказане програмне забезпечення, заподіявши корпорації “Microsoft” матеріальну шкоду на суму 28556 грн. 98 коп.
Отже, у цьому випадку, суд дійшов висновку, що мало місце незаконне надання комп’ютерних програм у користування, тобто їх комерційний прокат.
Як правило, після незаконного відтворення об’єктів авторського права і суміжних прав правопорушник здійснює і їх незаконне розповсюдження.

Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 6 грудня 2004 р. підприємець Л. визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 176 КК України, тобто у незаконному відтворенні та розповсюдженні об’єктів суміжних прав, що завдало матеріальної шкоди на суму 116257 грн. 50 коп. Під час досудового слідства встановлено, що Л. впродовж 2004 р. без дозволу кількох юридичних осіб, яким належали суміжні права на відеограми, відтворював на відеокасетах аудіовізуальні твори, після чого здавав у прокат (розповсюджував) контрафактні примірники відеограм.

Виходячи з викладеного, незаконним розповсюдженням об’єктів авторського права і (або) суміжних прав є будь-яка дія, за допомогою якої, без дозволу авторів, виконавців або виробників, твори, виконання, фонограми, відеограми, програми мовлення чи їх частини передаються у власність або користування публіці, в тому числі доведення цих об’єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об’єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Окремим різновидом злочинного посягання на суміжні права законодавець визнав тиражування та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації.
Як слушно зауважив П.Андрушко, „оскільки між словами „тиражування” і „розповсюдження” у диспозиції ч. 1 ст. 176 КК України вжитий об’єднувальний сполучник „та”, то склад злочину у цій формі буде лише за умови наявності в діях особи як тиражування, так і розповсюдження зазначених об’єктів суміжних прав, вчинених незаконно.”

Необхідно зазначити, що термін „тиражування” взагалі відсутній у Законі. Використання даного поняття, як різновиду злочинного діяння є невдалим і невиправданим, оскільки „тиражування” за своїм змістом є близьким до слова „відтворення”. Саме тому, П.Андрушко вважає, що незаконне тиражування об’єктів суміжних прав без розповсюдження чи за відсутності такої мети має кваліфікуватись як їх незаконне відтворення.

Російські...

Добавить комментарий
2006-04-04 06:52:17 - Статья вызывает интерес в части... igr
Всего 1 комментариев


Copyright © 2001–2008 Computer Crime Research Center

CCRC logo
Рассылка новостей


Rambler's Top100