Характеристика незаконного відтворення та розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав, як основних різновидів злочину, передбаченого ст. 176 КК України

Дата: 02.11.2005
Источник: www.crime-research.ru
Автор: Володимир Гулкевич


Порушеннями авторського права і суміжних прав заподіюється шкода суб’єктам права інтелектуальної власності, підриваються основні принципи побудови правової держави з розвинутою ринковою економікою.

На жаль, стан боротьби з кримінально-караними порушеннями авторського права і суміжних прав у нашій державі не відповідає сучасним вимогам компетентних міжнародних інституцій. Відповідно до проведених Міжнародною федерацією фонографічної індустрії (IFPI) досліджень Україна входить до числа перших десяти країн світу з найвищим рівнем піратства в аудіовізуальній сфері. За оцінками цієї організації, на території нашої держави у 2003 р. реалізовано піратської (контрафактної) аудіо- та відеопродукції на суму близько 42 млн. доларів США, що становить 68% від усього вітчизняного ринку фонограм і відеограм. Основною причиною значного поширення нелегальних аудіовізуальних творів є недостатнє використання державою засобів кримінально-правового впливу до осіб, які вчиняють злочини у сфері авторського права і суміжних прав.
Окремі питання захисту авторського права і суміжних прав кримінально-правовими засобами висвітлювались у наукових працях, насамперед П.Андрушка, А.Коваля, М.Мельника, М.Хавронюка, Є.Шевченка.

Водночас недостатнє наукове вирішення проблем розуміння та однакового тлумачення об’єктивних ознак злочину, передбаченого ст. 176 Кримінального кодексу (КК) України, не дозволяє правоохоронним органам належним чином протидіяти злочинності у сфері авторського права і суміжних прав.
Тож метою цієї моєї статті є характеристика об’єктивної сторони основних різновидів кримінально-караних діянь, передбачених ст. 176 КК України.
Об’єктивна сторона злочину – це сукупність зовнішніх ознак конкретної суспільно-небезпечної поведінки, яка заподіює шкоду охоронюваним правом інтересам. Правильне встановлення ознак об’єктивної сторони важливе для відмежування злочину від інших правопорушень.
Об’єктивна сторона злочину складається з наступних обов’язкових елементів:
• діяння (дія або бездіяльність), яке посягає на той чи інший об’єкт;
• суспільно-небезпечні наслідки;
• причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Законодавець у диспозиції ч. 1 ст. 176 КК України вказав види дій, які посягають на об’єкт злочину, а також визначив суспільно-небезпечні наслідки. Злочинними діяннями визнаються, зокрема, наступні дії, якщо їх скоєнням заподіяно матеріальну шкоду у великому розмірі:
1) незаконне відтворення творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення;
2) незаконне розповсюдження вказаних вище об’єктів авторського права і суміжних прав;
3) незаконне тиражування та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;
4) інше умисне порушення авторського права і суміжних прав.
Диспозиція ч. 1 ст. 176 КК України є бланкетною, оскільки поряд із зазначенням наведених різновидів злочинних дій, кримінально-караними визнаються й інші порушення авторського права та суміжних прав, якщо їх вчиненням заподіяно матеріальну шкоду у великому розмірі.

Слід зазначити, що бланкетний характер властивий не тільки виразу „інші порушення авторського права і суміжних прав”, а й термінам „незаконне”, „відтворення”, „розповсюдження”, оскільки їх зміст визначається не КК України, a Законом України „Про авторське право і суміжні права” (в редакції Закону від 11 липня 2001 р. (далі Законом).

Аналізуючи зміст ст. 15, 39, 40 та 41 Закону можна зробити висновок про виділення законодавцем у диспозиції ч. 1 ст. 176 КК України двох видів порушення майнових прав автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, а саме – права на дозвіл чи заборону відтворення та (або) розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав.

Відповідно до ст. 1 Закону відтворенням вважається виготовлення одного або більше примірників твору, виконання, фонограми, відеограми у будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер. Зміст поняття „відтворення програми мовлення” цей нормативний акт не визначив, однак у юридичній літературі його вважають аналогічним.

Відтворенням твору слід визнати не тільки повторне надання твору об’єктивної форми, а й втілення твору в іншій формі. Бурхливий науково-технічний прогрес урізноманітнив способи відтворення творів. Літературний або науковий твір у наш час може бути відтворений не лише за допомогою копіювальної техніки, але й бути виражений у цифровому вигляді.

Відповідно до положень ст. 21-23, 25 Закону без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право, допускається вільне відтворення твору із зазначенням імені автора (зокрема, з навчальною метою, для особистого користування тощо).
Певні особливості притаманні режиму вільного копіювання комп’ютерних програм. Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону особа, яка правомірно володіє примірником комп’ютерної програми, може без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, виготовити одну копію комп’ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп’ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп’ютерної програми не може бути використана з іншою метою і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп’ютерної програми перестає бути правомірним.

Законодавець також передбачив можливість відтворення виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених ст. 21-25 Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови:
а) відтворення зазначених об’єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;
б) право на подібне відтворення не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;
в) за суб’єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.
Крім цього, допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди.

Зі змісту ст. 1 Закону неможливо зробити висновок чи є відтворенням виготовлення примірника цілого твору, виконання, фонограми, відеограми, програми мовлення чи їх частини. Тому виникає логічне запитання: чи є кримінально-караним відтворення частини твору, виконання, фонограми, відеограми або програми мовлення без дозволу суб’єктів авторського права і суміжних прав?
На жаль, ця проблема не знайшла свого вирішення у науці вітчизняного кримінального права. Більшість авторів взагалі не визначають поняття „незаконне відтворення” об’єктів авторського права і суміжних прав, обмежуючись тлумаченням цього терміну, як цивільно-правової категорії.

Відповідь на це запитання певною мірою міститься у п. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону, які дозволяють використання (відтворення) без згоди автора чи іншої особи, що має авторське право, але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, вільне використання (відтворення) цитат, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення, а також використання (відтворення) літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру.

Оскільки законодавець визнає відтворення невеликої частини твору за певних обставин законним, цілком логічним є висновок про незаконність відтворення частини об’єкта авторського права і суміжних прав, здійсненого з порушенням вказаних вище умов, що заподіює цим діянням матеріальну шкоду у великому розмірі.

Для вірної кваліфікації дій правопорушників потребує вирішення питання про достатність якості відтворення об’єктів авторського права і суміжних прав. Чи можна визнати відтворенням твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі мовлення виготовлення їх примірників, здійснене неякісно?
Звичайно, ідентичність оригінала та копії або їх високий рівень подібності є важливими для визнання відтворення продуктів творчості злочинним, однак все ж таки ці обставини є другорядними. Визначальним критерієм відтворення об’єктів авторського права і суміжних прав є здатність виготовленого примірника передати інтелектуальний зміст оригінального твору, виконання, фонограми, відеограми чи передачі мовлення.

Очевидно, що вкрай низька якість виготовлення примірників об’єктів авторського права і суміжних прав не дозволяє донести до третіх осіб їх художню чи наукову цінність, а тому такі дії не можуть бути кримінально-караними. У даному випадку суб’єкти права інтелектуальної власності можуть вимагати відшкодування у цивільно-правовому порядку заподіяних їм збитків.
З наведеного видно, що співвідношення кількісно-якісних критеріїв відтворення продуктів творчості є важливим для визнання дій порушників авторського права і суміжних прав...

Добавить комментарий

2006-04-04 06:52:17 - Статья вызывает интерес в части... igr

Всего 1 комментариев