Технические средства защиты авторского права и смежных прав

Дата: 05.09.2005
Источник: www.crime-research.ru
Автор: Володимир Гулкевич, старший советник юстиции


... суспільно-небезпечного діяння є кримінально-караним.

Як співучасть у формі пособництва у вчиненні злочину, передбаченого ст. 176 КК України, мають кваліфікуватись дії особи, що на замовлення виконавця цього злочину, усвідомлюючи майнові права яких суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав будуть порушені, умисно виготовила, надала, імпортувала засоби для обходу технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права і суміжних прав.

Проте спробуємо вирішити питання, чи є злочином дії особи, яка виготовляє засоби, призначені для обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, ввозить, розповсюджує їх, не маючи мети надалі особисто чи за попередньою змовою з іншою особою за допомогою цих засобів скоювати незаконне відтворення, розповсюдження, опублікування творів, фонограм, відеограм, програм мовлення. Тобто, чи підлягає кримінальній відповідальності за ст. 176 КК України особа, яка умисно виготовляє значну кількість технічних або технологічних пристроїв спеціально призначених для зламування комп’ютерних програм, продає їх, але навіть гадки не має майнові права яких суб’єктів авторського права або суміжних прав будуть надалі порушені, особами, що придбали дані пристрої?
Вітчизняні науковці не визнають вказане порушення, передбачене п. „е” ст. 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права” кримінально-караним відповідно до змісту ст. 176 КК України. На жаль, вказана позиція не пояснюється, тому спробую її обґрунтувати.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є завдання суб’єктам авторського права або суміжних прав матеріальної шкоди у великому або особливо великому розмірах. Важливою, у даному випадку, є та обставина, що шкода незаконним діянням має бути заподіяна визначеним суб’єктам авторського права або суміжних прав на певні об’єкти права інтелектуальної власності. Зрозуміло, що виготовлення особою засобу для обходу чи нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок, призначених для захисту об’єктів авторського права і суміжних прав, не може заподіяти матеріальну шкоду суб’єктам цих прав, оскільки така шкода завдається особами, які безпосередньо порушують майнові права авторів, виконавців, виробників фонограм або відеограм, організацій мовлення.

Отже, за своєю природою дії по випуску в обіг засобів для обходу чи нейтралізації засобів захисту авторського права і суміжних прав лише створюють загрозу порушення майнових прав невизначеного кола авторів, виконавців, виробників фонограм чи відеограм, організаціям мовлення, однак не заподіюють суб’єктам вказаних прав інтелектуальної власності матеріальної шкоди в розумінні ст. 176 КК України.

Таким чином, умисні дії з випуску в обіг засобів обходу технічних пристроїв і технологічних розробок, призначених для захисту об’єктів авторського права або суміжних прав, законодавчо не визнані ні як злочин, ні як адміністративне правопорушення. Тому, постає цілком логічне запитання: чи є необхідність у криміналізації вказаних дій?

Для вирішення цього питання корисним є вивчення законотворчості країн Європейського Союзу, які мають значний досвід кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав.

Кримінальне законодавство більшості європейських країн передбачає окрему кримінальну відповідальність за скоєння незаконних дій, пов’язаних з обігом засобів, які полегшують незаконний обхід або нейтралізацію технічних засобів захисту об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Законодавчі органи країн, які впродовж останніх років проголосили курс на вступ до Європейського Союзу, встановили кримінальну відповідальність за скоєння вказаних вище діянь.

Законодавець Республіки Польща доповнив Закон про авторське право і суміжні права (саме цей нормативний акт передбачає кримінальну відповідальність за скоєння злочинів у сфері авторського права і суміжних прав) ст. 1181, ч. 1 якої передбачає кримінальну відповідальність за скоєння наступних діянь:
• виробництво або випуск в обіг предметів, призначених для самовільного усунення або обходу технічних засобів, які захищають твір від розкриття, перегляду або відтворення;
• виробництво або випуск в обіг предметів, які служать для незаконного прийому програм мовлення, призначених для обмеженого кола одержувачів, що мають доступ до вказаних програм після сплати винагороди особі, яка надає послуги по трансляції програм мовлення.
Цілком зрозуміло, що даний склад злочину є формальним, отже вважається закінченим з моменту скоєння описаних вище дій, без настання будь-яких наслідків.

Особа, яка вчинила вказані дії, підлягає покаранню у вигляді штрафу, обмеження чи позбавлення волі на строк до 3 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 1182 Закону Республіки Польща про авторське право і суміжні права володіння, переховування чи використання перелічених вище предметів карається штрафом, обмеженням або позбавленням волі на строк до 1 року.

Вчинення даного злочину створює загрозу порушення майнових прав виробників комп’ютерних програм, організацій кодованого телебачення, а також авторів творів, які захищені технічними засобами від їх незаконного використання. Та обставина, що права таких суб’єктів суміжних прав, як виконавці, виробники фонограм і відеограм вказаною вище нормою не захищаються, піддається критиці з боку окремих вчених.

Предметами, які можуть здійснювати самовільне усунення, обхід технічних засобів захисту твору, а також служать для незаконного прийому програм мовлення, можуть бути різного роду „зламувачі” засобів технічного захисту або декодери, які спеціально призначені для таких цілей.
Слушною видається думка про доцільність заміни терміну „предмети” на „засоби”, оскільки у багатьох випадках для незаконного обходу чи нейтралізації технічних засобів захисту об’єктів авторського права чи суміжних прав використовуються комп’ютерні програми, які не можуть вважатися „предметами”, а є за своєю природою технологічними засобами. Також критичним є ставлення до криміналізації володіння предметами, призначеними для обходу чи усунення технічних засобів захисту об’єктів авторського права і суміжних прав.

Польські науковці вважають, що даний злочин може бути скоєний з прямим умислом у випадку виготовлення зазначених предметів, у всіх інших – з непрямим.
Закон Республіки Хорватія про авторські та суміжні права 2003 р. (п. 1 ст. 188) передбачає кримінальну відповідальність за незаконне (без дозволу законних поширювачів кодованого супутникового сигналу) виробництво, ввезення, розповсюдження, прокат, інший випуск в обіг, надання послуг з інсталяції матеріальних або нематеріальних пристроїв чи систем для декодування таких сигналів, якщо особа, яка скоїла дані діяння, усвідомлювала чи повинна була усвідомлювати, що вказаний пристрій або система призначені, в першу чергу, для декодування кодованого супутникового сигналу. Очевидно, що дана норма охороняє лише майнові права організацій мовлення.

Більш ґрунтовно підійшли до імплементації міжнародно-правових норм у національне кримінальне законодавство в Естонії. Стаття 225 КК Естонії передбачає відповідальність за виготовлення, придбання, зберігання, використання, транспортування, продаж або передачу технічних засобів або установок, призначених для усунення засобів захисту від незаконного відтворення твору, а також від незаконного прийому сигналу, який передається за допомогою супутника чи кабелю. Зазначені дії караються штрафом або позбавлення волі на строк до двох років.
Законом Італії від 18 серпня 2000 р. „Нові норми захисту авторського права” внесено зміни до Закону від 22 квітня 1944 р. „Про охорону авторського права і суміжних прав”. Вказаний закон доповнено ст. 1713, п. „f”, якої передбачає кримінальну відповідальність за виготовлення, ввезення, розповсюдження, продаж, прокат, передачу під будь-якою назвою, рекламу з метою продажу чи прокату, володіння з комерційною метою обладнанням, продукцією або компонентами систем, призначених для обходу, декодування або зміни ступеню захисту авторського права і суміжних прав.

Інший підхід до вирішення проблеми встановлення кримінальної відповідальності за скоєння дій, пов’язаних з випуском в обіг пристроїв для обходу технічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, продемонстрував законодавець Королівства Іспанії. КК цієї країни 1995 р. (ч. 3 ст. 270) встановив кримінальну відповідальність лише за виробництво, випуск в обіг або володіння будь-яким засобом, спеціально призначеним для полегшення незаконного обходу чи нейтралізації технічних засобів захисту комп’ютерних програм.
Основною причиною криміналізації даного діяння стало, насамперед, виконання положень Директиви Ради Європи 91/250 щодо посилення правового захисту майнових прав виробників комп’ютерних програм. Однак, позиція законодавця, яка ґрунтується на пріоритеті кримінально-правової охорони майнових прав лише авторів комп’ютерних програм, піддавалася суттєвій критиці в науковій доктрині іспанського кримінального права.

Противники виключної охорони прав одного з суб’єктів авторського права вважали, що подібний підхід ламає намагання створити єдину модель власника прав інтелектуальної власності та принижує важливість захисту прав решти суб’єктів авторського права і суміжних прав.
Саме тому, Законом від 25 листопада 2003 р. до ч. 3 ст. 270 КК Іспанії внесено зміни, якими встановлено кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, ввезення, випуск в обіг або володіння будь-яким засобом, спеціально призначеним для полегшення незаконного обходу чи нейтралізації технічних засобів захисту усіх...

Добавить комментарий

Всего 0 комментариев