Центр исследования компьютерной преступности

home контакты

Проблема web-порнографії та шляхи її подолання

Дата: 03.11.2006
Источник: Crime-research.ru
Автор: Алёна Шраго


child/74411.jpg ... багатосторонніх договорів та інших домовленостей.

Але гострою проблемою міжнародного співробітництва є розбіжності законодавства різних країн та практики його застосування. Особливо це стосується країн, де існують відмінності у системах покарання за подібні злочини. Основні труднощі стосуються формулювання обвинувачення, видів покарань та строків розслідування. Наприклад, у одній країні використання дитини як суб’єкта порнографії може бути одним з елементів класифікації злочину, в той час як в іншій для визнання особи винною може бути достатнім візуальне зображення дитини [2].

Оскільки проблема експлуатації дітей в Інтернеті набуває міжнародного характеру, держави мають знайти спільну мову і юридично визначити поняття порнографії з урахуванням тих уявлень, що є непристойним або пристойним у культурах різних народів.

Доречним буде зазначити, що впровадження Інтернету робить традиційне визначення дитячої порнографії застарілим. За своїм змістом ст. 34 Конвенції про права дитини повинна тлумачитись як така, що забороняє і „псевдодитячу порнографію”, в тому числі „морфінг” дитячих та дорослих тіл з метою створення порнографічного зображення дитини. Саме таких змін зазнало законодавство Великобританії, Північної Ірландії та Канади, і, як свідчить практика, це сприяло боротьбі з дитячою порнографією [3]. На нашу думку, доцільним було б запозичити подібні новели і Україні, бо занадто вже гостро постала в нашому сучасному суспільстві проблема дитячої порноіндустрії.

У США дитяча порнографія вважається злочином. Пункт 2252 гл. 110 КК США забороняє перевезення, відправку чи отримання дитячої порнографії по каналах зв’язку, включаючи поштові та комп’ютерні його засоби. У Даніі, наприклад, у 1998 р. Національний комісаріат поліції відкрив у Інтернеті власну web–сторінку, що дало можливість поліції отримувати від громадян інформацію про дитячу порнографію. Законодавства Японії карає позбавленням волі на строк до трьох років осіб, які розповсюджують через Інтернет порнографічні зображення дітей. Канада прийняла закон, згідно з яким пошук дитячої порнографії в Інтернеті – кримінальне каране діяння, навіть якщо обвинувачений нічого не знайшов. Порушнику загрожує тюремне ув’язнення на строк до п’яти років [4].

Зрозуміло, закони різних країн передбачають відповідальність за виготовлення, поширення і користування дитячою порнографією. У США, приміром, за поширення дитячої порнографії в Мережі відповідальність несе провайдер, у Канаді й ряді європейських країн відстежують і карають споживачів – покарати можуть як за пошук відповідних сайтів, так і за збереження подібного матеріалу у своєму комп’ютері (термін ув’язнення від півроку до п’яти років). Взагалі, покарання за виготовлення і поширення дитячого порно в різних країнах Заходу та Сходу – від 10 років позбавлення волі до довічного ув’язнення. Відомий випадок, коли виготовлювачів дитячого жорсткого порно, затриманих у Таїланді, стратили.

Україна, Росія та країни „третього світу”, як правило, у порнобізнесі відіграють роль „місця виробництва”. Законодавство в цій сфері у нас, як уже було зазначено, не настільки розвинене, як у Європі та США. Приміром, тонкощі „віртуальної порнографії” в нас у законах не прописані взагалі. Тому слід врегулювати правове становище, яке під впливом новітніх інформаційних технологій стало достатньо непевним через те, що існуючі норми матеріального права не можуть повною мірою бути перенесені на регулювання віртуального простору.

Що ж робити у такій справді трагічній ситуації, що поступово починає виходити з під контролю? Інтернет у нас в країні навіть не визнаний як засіб масової інформації, а у „немасовому” засобі, як відомо кожний собі господар. Думається, що визнання Інтернету засобом масової інформації спростило би механізми реалізації норм національного законодавства щодо світової павутини. Доречним було б прийняття окремого закону, який комплексно врегулював би відносини, які складаються між користувачами мережі Інтернет, визначив би межі можливого використання Інтернет-ресурсів, передбачив би низку гарантій та способів захисту прав користувачів. Необхідно узгодити законодавство та практику його застосування в різних країнах з тим, щоб злочинці не могли користуватися відмінностями в національних системах покарання, а суворі закони більшості держав, які мають на меті створити заслін розповсюдженню дитячої порнографії, у тому числі й у Інтернеті не призвели до того, що основним ринком збуту порнопродукції стануть країни колишнього СРСР, у тому числі й Україна.

А доки не знайдене комплексне вирішення цієї проблеми, в якості тимчасового виходу можливо скористатися програмами, що блокують доступ до порнографії, фільтрами для спаму. Існує web – сайт www.kn.org.ua з якого можливо інсталлювати комп’ютерну програму „Кібер-няня”, яка блокуватиме доступ до порносайтів.

На нашу думку, судові системи всіх країн повинні взяти курс на повну заборону дитячої порнографії, для чого необхідно прийняти ефективне законодавство та вжити заходів із забезпечення його додержання. Дитяча порнографія за жодних обставин не може бути законною і тому, потрібно чітко прописати тонкощі у Кримінальному кодексі щодо експлуатації дітей з використанням Інтернет, а саме, виробництво, поширення, експорт, імпорт, передачу, усвідомлене зберігання, рекламу дитячої порнопродукції.

До того ж, використання дітей віком до 18 років у такий спосіб повинно кваліфікуватися як обтяжуюча обставина і тому, необхідно створити аналогічну глобальну мережу для міжнародного співробітництва у зазначеній сфері. Необхідним є також створення нормативної бази, яка б забезпечила нормальну діяльність користувачів Інтернет і звела нанівець можливі правопорушення; посилення санкцій щодо правопорушників; прийняття кодексу поведінки провайдерів в Інтернеті та надання їм певних правомочностей щодо ініціювання питання про зняття сайту; створення відповідних умов для забезпечення нашої держави висококваліфікованими фахівцями, здатними на активну боротьбу з цим потворним явищем; прийняття низки законів, які заборонили б власникам порносайтів давати своїм „витворам” назви, співзвучні з доменними назвами Інтернет – ресурсів; координування зусиль правоохоронців з метою боротьби з поширенням порнографічних матеріалів; укладання двосторонніх і багатосторонніх договорів та інших домовленостей; юридичне визначення поняття порнографії та приєднання до змін ст. 34 Конвенції про права дитини; визнання Інтернет як засобу масової інформації – саме подібний комплекс заходів дозволив би ефективно боротися з дитячою web-порнографією.


Добавить комментарий
Всего 0 комментариев


Copyright © 2001–2021 Computer Crime Research Center

CCRC logo