Анотація: Висунута пропозиція створення колегіального органу
правоохоронних органів – спеціалізованої Координаційної ради, основна мета
діяльності якої полягає в компетентній (експертній) оцінці процесів
інформатизації суспільства і виробленні на її основі єдиної інформаційної
політики правоохоронних органів.
В останні два десятиліття в
усьому світі, включаючи Україну, все більшу силу набуває глобальний процес
соціальної інформатизації всієї системи суспільних відносин. Інформатизація
сьогодні – це всебічний соціально-економічний та технологічний процес
виробництва і впровадження в суспільну діяльність інформаційних технологій,
комп'ютерних систем і мереж, створення інформаційних центрів, експертних та
консультаційних систем. Кінцевою метою інформатизації всієї системи суспільних
відносин є створення постіндустріального, демократичного інформаційного суспільства.
Особливо велика роль
інформатизації в процесах управління, заснованих на зборі, аналізі та використанні
інформації з метою прийняття управлінських рішень.
Інформатизація охоплює також сферу діяльності
юридичних органів та установ. Концепції і програми інформатизації підготовлені
та прийняті в усіх відомствах юридичного профілю, таких як Міністерство юстиції
України, СБУ, Генеральна прокуратура, МВС, Державна податкова адміністрація і
т. д., які оснащені сьогодні сучасною комп'ютерною технікою, спрямованою на
підвищення ефективності постановки правових задач і рівня їх вирішення.
Однак правоохоронці України, як, утім, і
багато юристів розвинутих країн Заходу, на жаль, виявилися не готові до
використання не тільки електронно-обчислювальної техніки, але і більш простих,
більш доступних математичних методів аналізу соціальних систем і правових явищ.
Поряд з цим, соціальна інформатизація,
основою якої є процеси розвитку і впровадження в суспільну діяльність людини
інформаційних технологій, веде не тільки до позитивних, але і негативних
наслідків. Саме інформатизація породила «комп'ютерну злочинність»[1]
– нову категорію злочинів, які вчиняються з використанням інформаційних
технологій. Предметом злочинного зазіхання при цьому є інформаційні системи, інформація
і програмне забезпечення.
Цей фактор накладає відбиток і на
адміністративну діяльність існуючої правоохоронної системи, змінюючи не тільки
характер її основних, історично сформованих функцій, задач і напрямів діяльності,
але і структуру.
Адміністративна діяльність правоохоронних
органів спрямована на виконання функцій з організації роботи самих структур
(вирішення відомчих задач) і правоохоронних функцій держави, безпосередньо
пов’язаних з завданнями попередження і боротьби з правопорушеннями та мають загальносоціальний
характер.
Іншими словами, у період інформатизації в
правоохоронних органах поряд з відомчими завданнями (такими, наприклад, як інформаційно-аналітичне
забезпечення), з'являються нові, не властиві їм раніше завдання – організація
системи захисту відомчої інформації та діяльності по боротьбі з
«комп'ютерною злочинністю». Така діяльність, з одного боку, виступає
необхідною складовою процесу захисту інформації, з іншого боку – є одним з
напрямів правоохоронної діяльності, яка виконується відповідними державними
органами. Якщо першу з них також можна віднести до внутрішньої, яка притаманна
не тільки системі правоохоронних органів, то друга носить загальносоціальний
характер, тому що впливає на процеси, пов’язані з інформатизацією суспільства в
цілому.
Виникнення таких специфічних, раніше не
властивих правоохоронним органам, функцій спричиняє цілий ряд проблем
комплексного характеру, які розв'язуються лише за допомогою глобального
реформування, а також удосконалення їхньої діяльності, організації спеціальних
структур, зміни кадрового складу і т. д.
Уявляється, що зростаюча роль процесів
інформатизації правової діяльності в цілому і правоохоронної, зокрема, вимагає
від керівництва органів, що розглядаються, ухвалення рішення про створення
колегіального органу з питань політики в період інформатизації. Таким органом
могла б стати, наприклад спеціалізована Координаційна рада.
Основна мета діяльності Ради, що
пропонується автором, полягає в компетентній (експертній) оцінці процесів
інформатизації суспільства і виробленні на її основі єдиної інформаційної
політики правоохоронних органів. При цьому назва Ради має відповідати її
основній меті і може формулюватися, наприклад, як «Координаційна,
науково-експертна рада з питань політики інформатизації правоохоронних органів
України».
Під політикою інформатизації, вироблення якої,
як було зазначено вище, є основною метою діяльності запропонованої Ради, нами
розуміється колегіально обговорені і закріплені документально позиції з основних
напрямив адміністративної діяльності, пов’язаної з процесами інформатизації
правоохоронних структур, захистом інформації, а також протидією
правопорушенням, що вчиняються з використанням інформаційних технологій –
комп'ютерним злочинам.
Рада має складатися з провідних спеціалістів
правоохоронних органів в галузі інформатизації (у тому числі захисту інформації
та боротьби з «комп'ютерною злочинністю»), спеціальної криміналістичної та оперативної
техніки, засобів зв'язку, юристів – фахівців в області правової інформатики і
кібернетики, а також інформаційного права. Уявляється, що до її складу мають
увійти спеціалісти, представники усіх відомств, що займаються правоохоронною
діяльністю. При цьому вони мають бути делеговані відомчими Радами за цими ж
напрямками, які повинні бути організовані заздалегідь керівництвом кожної із
правоохоронних структур.
Рішення Ради можуть мати як рекомендаційний,
так і нормативний характер з питань, що знаходяться в її компетенції, причому
повинні носити міжвідомчий характер.
Для реалізації поставленої мети діяльність Ради повинна бути спрямована на комплексне вирішення наступних завдань:
1. Вироблення політики
інформатизації правоохоронних органів України.
2. Розробка пропозицій та ініціатив по
внесенню необхідних змін і доповнень у діюче національне законодавство з
питань соціальної інформатизації, захисту інформації, як складової частини
національної безпеки, і боротьбі з правопорушеннями, що вчиняються з
використанням інформаційних технологій. Підготовка проектів міжвідомчих нормативних
актів, пов’язаних із цими завданнями.
3. Взаємодія і
співробітництво з правоохоронними органами зарубіжних країн з питань інформатизації
адміністративної та управлінської діяльності, захисту інформації і протидії
«комп'ютерній злочинності». Вивчення накопиченого ними досвіду з цих питань.
4. Координація взаємодії і
співробітництва з іншими державними органами, громадськими і комерційними
структурами країни в межах профілю Ради.
5. Процеси організації діяльності по
інформатизації правоохоронних органів, захисту інформації і боротьбі з
“комп'ютерною злочинністю” вимагають поєднання науки і практики на міжвідомчому
рівні. З метою впровадження досягнень науки в практику і запобігання фактів
професійної некомпетентності та дублювання проведених досліджень, Радою повинна
здійснюватися координація наукових досліджень по профілю її діяльності і
їх впровадження у практичну діяльність правоохоронців.
6. Кадрове забезпечення правоохоронних
структур фахівцями з специфічними знаннями та навичками, що мають відповідну
освіту.
7. Задача кадрового забезпечення вимагає
глобального реформування діяльності відомчих навчальних закладів з
підготовки та перепідготовки фахівців для правоохоронних органів.
8. Не менш важливим завданням, що, на наш
погляд, також підлягає колегіальному вирішенню, є проблема інформатизації
відомчих систем освіти.
Як видно з наведеного вище
переліку напрямів діяльності та розв'язуваних при цьому завдань, що стоять
перед пропонованою структурою, роботи для фахівців вистачить.
[1] Термін “комп'ютерна злочинність” у нашій країні сьогодні існує лише як соціологічне поняття. Однак, наприклад у Німеччині та Швейцарії, цей термін закріплений як кримінально-правова категорія. У США при визначенні цього напряму злочинності в законодавстві вживається термін «кіберзлочинність».