Логінов О.В.,
Здобувач кафедри адміністративного права НАВСУ
www.Crime-research.ru
Загрози національним інтересам особистості в інформаційній сфері України
У прийнятому 19 червня 2003 р. Законі України „Про основи національної безпеки” [1] відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 92 Конституції України) визначено основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.
У ст.1 вказаного Закону закріплено, що „національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам”.
Об’єктами національної безпеки України виступають держава, суспільство та людина і громадянин (ст.3 Закону). Забезпечення безпеки людини в нашій країні визнається найбільшою соціальною цінністю та виступає головним обов’язком держави, що прямо передбачено ст.3 Конституції України. Здійснений аналіз змісту ст. 6 Закону України від 19 червня 2003 р. „Про основи національної безпеки” дозволив виявити відсутність у переліку національних інтересів України такого виду як забезпечення інформаційної безпеки. Існування зазначеної прогалини обумовлено нехтуванням основними положеннями Конституції України в якій, у ст.17 зазначено, що забезпечення інформаційної безпеки – одна з найважливіших функцій держави, справа усього народу.
У зв’язку з цим, вельми актуальним стає питання щодо необхідності визначення самого поняття „інформаційна безпека” як системоутворюючого елементу національної безпеки, а також окреслення: національних інтересів особистості (людини і громадянина) в інформаційній сфері; загроз та небезпек національним інтересам особистості в інформаційній сфері та визначення основних напрямів забезпечення інформаційної безпеки України.
Під поняттям „інформаційна безпека” необхідно розуміти систему національних інтересів в інформаційній сфері, загроз та небезпек, внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на стан інформаційної безпеки, умов їх генези, еволюції та балансу, а також органи законодавчої, виконавчої та судової влади, державні, громадські та інші організації та об’єднання, громадяни, які беруть участь у забезпеченні інформаційної безпеки відповідно до закону і законодавство, що регламентує відносини у сфері інформаційної безпеки, які у своїй органічній єдності утворюють феномен інформаційної безпеки.
Зважаючи на багатоаспектність національних інтересів України в інформаційній сфері особливого значення набуває їх визначення стосовно особистості, які полягають у реалізації конституційних прав людини і громадянина на доступ до інформації, на використання інформації в інтересах здійснення не забороненої законом діяльності, фізичного, духовного й інтелектуального розвитку, а також у захисті інформації, що забезпечує особисту безпеку.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства зазначений перелік національних інтересів особистості в інформаційній сфері може піддаватися цілому ряду потенційних загроз та небезпек, серед яких необхідно виділити наступні:
– маніпулювання інформацією, яка виражається у цілеспрямованій дезінформації, поширенні недостовірної, неповної або упередженої інформації, а також її приховування або перекручування;
– порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина в області масової інформації, шляхом витіснення українських інформаційних агентств, засобів масової інформації з внутрішнього інформаційного ринку і посилення залежності духовної, економічної і політичної сфер суспільного життя України від закордонних інформаційних структур;
– створення монополій на формування, одержання і поширення інформації в Україні, у тому числі з використанням телекомунікаційних систем;
– прийняття органами державної влади України нормативних правових актів, що обмежують конституційні права і свободи громадян в області інформаційної діяльності;
– неправомірне обмеження доступу громадян до відкритих інформаційних ресурсів органів державної влади, відкритих архівних матеріалів, до іншої відкритої соціально значимої та суспільно необхідної інформації;
– пропаганда зразків масової культури, заснованих на культі насильства, на духовних і моральних цінностях, що суперечать цінностям, прийнятим у суспільстві.
Об’єктом впливу окреслених загроз та небезпек виступає світогляд різних соціальних верств населення України. Особливо вразливою у цьому відношенні виступає молодь нашої країни. Формування її світогляду залежить від багатьох чинників, зокрема інформації, яка розповсюджується засобами масової інформації (ЗМІ) та через Інтернет.
У сучасних умовах у ЗМІ отримало розповсюдження використання деструктивних прийомів подачі інформації з елементами цільової дезорієнтації, апелювання до низинних інстинктів, нав’язування помилкових моральних цінностей та інших прийомів ведення інформаційної війни. Їхньою метою є соціальна переорієнтація суспільства, особливо молоді, у бік заперечення і відчуження від позитивного національного досвіду, що приводить до розвитку бездуховності, аморальності, зростання злочинності, порушенню стабільності суспільства і держави. Особливо небезпечні в цьому відношенні сучасні комп’ютерні мережні, що використовують спеціальні інформаційні технології для безпосереднього психологічного і фізичного впливу на свідомість і здоров’я користувача. Крім того, інформаційне середовище усе ширше використовується для внутрішньополітичної боротьби в інтересах маніпулювання масовою свідомістю. Збільшуються випадки несанкціонованого доступу до інформації у всіх сферах діяльності з метою її розкрадання, перекручування і знищення. У цьому випадку Інтернет виступає не в якості джерела суб’єктивних загроз, а лише каналом їхнього поширення. При цьому джерела можуть мати як внутрішню, так і зовнішню природу, а пріоритетність загроз та небезпек може змінюватися залежно від періоду їх прогнозу.
Для того, щоб громадяни нашої країни (у першу чергу молодь) змогли відстоювати наші національні інтереси, вони повинні перебувати під впливом інформаційного потоку, що формує українські суспільні цінності. З позицій забезпечення інформаційної безпеки особистості існуюча проблема повинна розглядатися крізь призму наступних аспектів: 1) вироблення технології доведення інформації до об’єкта; 2) визначення безпосереднього змісту інформації – полягає у чіткому визначенні національних інтересів, національних цінностей, тобто формуванні ідеологічної доктрини нашого суспільства.
Наступним дестабілізуючим фактором у забезпеченні національних інтересів особистості в інформаційній сфері є повільні темпи інформатизації України. Сьогодні спостерігається негативна потенційно небезпечна тенденція щодо орієнтації вітчизняних користувачів на монопольне застосування закордонних комп’ютерних і телекомунікаційних технологій. Найбільшу загрозу при цьому представляє:
- витіснення з вітчизняного ринку українських виробників засобів інформатизації, телекомунікації і зв’язку;
- використання не сертифікованих відповідно до вимог безпеки засобів та систем інформатизації і зв’язку, а також засобів захисту інформації.
З огляду на викладене необхідно вказати, що основними джерелами загроз національним інтересам особистості в інформаційній сфері відносяться:
- нерозвиненість інститутів громадянського суспільства і недостатній державний контроль за розвитком інформаційного ринку України;
- недостатнє фінансування заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки України;
- недостатня кількість кваліфікованих кадрів в області забезпечення інформаційної безпеки.
Недопущення прояву вказаних загроз та небезпек можливе за наявності ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки, що виражається в механізмі вироблення, перетворення і реалізації концепції, стратегії і тактики в сфері інформаційної безпеки за допомогою скоординованої діяльності державних і недержавних структур щодо реалізації комплексу захисних заходів, таких як заходи технічного, організаційно-правового, політичного характеру та правового характеру.
З огляду на викладене пропонуються основні напрями забезпечення національних інтересів особистості в інформаційній сфері України. До таких необхідно відносити:
– забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина вільно шукати, одержувати, передавати і поширювати інформацію будь-яким законним способом;
– забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина на особисту та сімейну таємницю, таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень, на захист своєї честі й гідності;
– зміцнення державних засобів масової інформації, розширення їх можливості своєчасно доводити достовірну інформацію українським та іноземним громадянам;
– розвиток та удосконалення індустрії інформаційних послуг та інфраструктури єдиного інформаційного простору України;
– зміцнення механізмів правового регулювання відносин в області охорони інтелектуальної власності, створення умов для дотримання встановлених законодавством обмежень на доступ до конфіденційної інформації;
– забезпечення заборон на збір, збереження, використання і поширення інформації про приватне життя особи без її згоди та іншої інформації, доступ до якої обмежений законодавством.
Таким чином, визначений нами перелік національних інтересів особистості в інформаційній сфері; загроз та небезпек інформаційній сфері та напрями забезпечення національних інтересів особистості повинні знайти відображення у Доктрині інформаційної безпеки України як складової нормативно-правової бази, що регулює відносини забезпечення національної безпеки України.
1. Закон України від 19 червня 2003 р. „Про основи національної безпеки” // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1433.
2. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.