Однією з форм незаконного втручання в роботу ЕОМ, передбачених статтею 361 КК України, є розповсюдження комп'ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в електронно-обчислювальні машини, системи чи комп'ютерні мережі та здатних спричинити перекручення або знищення комп'ютерної інформації або носіїв такої інформації.

Тлумачення диспозиції даної норми дозволяє дійти висновку, що предметом цього злочину є комп'ютерний вірус і кримінальне караним буде його розповсюдження шляхом використання специфічних (далі будемо називати їх шкідливими) програмних або технічних засобів. Як приклад подібних дій можна змоделювати таку ситуацію: зловмисник з допомогою програмного чи технічного засобу "зламує" систему захисту комп'ютерної мережі та запускає в неї вірус.

Однак, аналізуючи цю форму незаконного втручання в роботу ЕОМ, не можна не звернути увагу на те, що формулювання, яке міститься у статті 361 КК, є некоректним з погляду сутності поняття "розповсюдження комп'ютерного вірусу".

Загальновизнаним в інформатиці є те, що розповсюдження комп'ютерного вірусу, як правило, здійснюється одним із трьох способів: упровадження вірусу в програми, застосовувані користувачем; "зараження" завантажувального сектора носія; розповсюдження з використанням програмного забезпечення, яке організує роботу комп'ютерної мережі.

Таким чином, норма, яка аналізується, не відбиває в повному обсязі зміст у поняття "розповсюдження комп'ютерного вірусу", щ0 є її істотним недоліком. Прикладом цього може служити такий випадок. Наприкінці грудня 1987 року студент університету Clausthal-Zellerfeld (Німеччина) розробив вірус Christmas Tree (Різдвяна ялинка). Цей вірус відносився до категорії мережних, і наслідки його роботи полягали в блокуванні комп'ютерів, підключених до мережі. Згідно з програмою його автора вірус розповсюджувався шляхом використання звичайного механізму електронної пошти. Дії автора цього вірусу не підпадають під ознаки розповсюдження вірусу, передбачені статтею 361 КК, оскільки програмне забезпечення функціонування електронної пошти не є програмним засобом, призначеним для незаконного втручання в роботу ЕОМ, систем чи комп'ютерних мереж. Отже, такі суспільне небезпечні дії, якби вони були здійснені в Україні, не можна було б кваліфікувати за статтею 361 КК України.

Слід відзначити, що й сам термін "комп'ютерний вірус" потребує серйозного дослідження й уточнення його змісту, що на сьогодні в інформатиці визнається невирішеним завданням.

Тому обгрунтованим є припущення, що практика застосування даної норми приведе до необхідності її редакційної зміни. Більш вдалим було б таке формулювання розглядуваної форми порушення роботи ЕОМ: "розповсюдження програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ЕОМ, їх системи чи комп'ютерні мережі та здатних спричинити перекручення або знищення комп'ютерної інформації" [1].

Визначаючи розповсюдження шкідливих програмних і технічних засобів, необхідно відмітити, що воно може відбуватися як традиційним шляхом (сплатне або безкоштовне передавання даних предметів), так і специфічними способами, що зумовлені особливостями предмета розповсюдження.

Так, специфічними способами розповсюдження шкідливих програмних засобів є: копіювання, самовідтворення, "закладка" і розповсюдження комп'ютерними мережами. При копіюванні шкідливих програм предмет розповсюдження залишається в суб'єкта злочину, а абсолютно ідентичний одержує особа, яка придбає даний засіб. Розповсюдження шкідливих програм способом самовідтворення означає те, що розроблювачем передбачено можливість шкідливої програми створювати свої копії. Цей метод найчастіше застосовується при розповсюдженні шкідливих комп'ютерних програм. Метод "закладки" шкідливих програмних засобів у програмне забезпечення полягає в тому, що особа включає шкідливу програму до складу корисного програмного забезпечення, яке розповсюджується (наприклад текстовий редактор або ігрова програма). Розповсюдження шкідливих програм за допомогою комп'ютерних мереж полягає, як правило, у розсиланні копій шкідливих програм електронною поштою.

Розповсюдження шкідливих технічних засобів аналогічне простому розповсюдженню матеріальних предметів. Однак і це діяння має певну специфіку. Крім простої передачі таких засобів, можливе їх установлення в електронно-обчислювальні машини, системи чи комп'ютерні мережі, що продаються або передаються на іншій підставі, наприклад, за угодою оренди.

1. Цікаво відзначити, що саме таку пропозицію про внесення змін до Проекту КК було зроблено кафедрою кримінального права Національної юридичної академії України їм. Я. Мудрого у 1997 році, але, на жаль, вона не була сприйнята законодавцем.