Володимир Голубєв,
кандидат юридичних наук, доцент
Crime-research.org

Теоретичні питання криміналістичної характеристики злочинів,
що вчиняються у сфері використання комп’ютерних технологій

Стрімкий розвиток інформатизації в Україні несе в собі потенційну можливість використання комп’ютерних технологій з корисливою метою. Так за оцінками фахівців ООН, збитки від комп’ютерних злочинів у світі вже сягнули понад 1 трлн. дол. США. За загальноприйнятими методиками інтегрального аналізу, Україна на межі 2003-2004 років може втратити від комп’ютерних злочинів 3 млрд. грн. [1].
Розповсюдження комп’ютерних вірусів, шахрайства з пластиковими платіжними картками, крадіжки коштів з банківських рахунків, викрадення комп’ютерної інформації та порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем – це ще не повний перелік подібних злочинів. Ось чому проблема їх протидії є актуальною як для України, так і для багатьох інших країн світу. Особливість полягає в тому, що така злочинність, як невід’ємна частина загальної злочинності, з кожним роком має тенденції до загострення та набуває транснаціонального (трансграничного) характеру. Такі протиправні діяння сьогодні вже становлять певну суспільну небезпеку, реально загрожуючи інформаційній безпеці – складовій національної безпеки [2]. Національна інфраструктура держави щільно пов’язана з використанням сучасних комп’ютерних технологій. Щоденна діяльність банківських та енергетичних систем, керування повітряним рухом, транспортна мережа, навіть швидка медична допомога перебувають у повній залежності від надійної і безпечної роботи автоматизованих електронно-обчислювальних систем.

Аналіз законодавства, яке регулює суспільні інформаційні відносини в Україні, дозволяє стверджувати, що наша держава, поряд із заходами стимулювання розвитку інфраструктури на основі новітніх технологій, вживає необхідних заходів, спрямованих проти комп’ютерної злочинності. Прикладом цьому можуть служити Указ Президента від 31 липня 2000 року "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні", а також Розділ 16 – “Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж” Кримінального кодексу України.

Разом з тим, є ще багато не врегульованих проблем, які не дають можливості ефективно протидіяти правопорушенням, що вчиняються у сфері використання комп’ютерних технологій. Особливо гостро питання забезпечення інформаційної безпеки, як однієї з важливих складових національної безпеки держави, постає в контексті появи транснаціональної комп’ютерної злочинності і кібертероризму. Під комп’ютерним тероризмом (кібертероризмом), слід розуміти зумисну, політично вмотивовану атаку на інформацію, яка обробляється комп’ютером, комп’ютерну систему і мережі, що створює небезпеку для життя і здоров’я людей або настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були скоєні з метою порушення суспільної безпеки, залякування населення, провокації військового конфлікту.

Жодна держава сьогодні не здатна протистояти цьому злу самостійно. Нагальною є потреба активізації міжнародного співробітництва у цій сфері. Вагоме місце в такому співробітництві належить, безумовно, міжнародно-правовим механізмам регулювання. Але, зважаючи на те, що в сучасних умовах значна частка засобів боротьби з кіберзлочинами, як і з іншими злочинами міжнародного характеру, належить до внутрішньої компетенції кожної окремої держави, необхідно паралельно розвивати й національне законодавство, спрямоване на боротьбу з комп’ютерними злочинами, гармонізуючи його з нормами міжнародного права та спираючись на існуючий позитивний досвід інших країн.

За таких обставин Україна, як незалежна демократична держава, не може стояти осторонь від проблем протидії комп’ютерній злочинності і, зокрема, її транснаціональних форм.

У рамках інформаційного права особлива увага повинна звертатися на виявлення та дослідження недоліків, як вітчизняних, так і зарубіжних правовідносин, для уникнення їх у правотворчій та правозастосовчій діяльності в Україні, зокрема, запобігання негативних для суспільства наслідків інформатизації, попередження поширення комп’ютерної злочинності [3].

Актуальність розглянутих у статті питань обумовлена потребами правоохоронної практики в науково-обгрунтованих рекомендаціях щодо протидії та розслідування злочинів у сфері використання комп’ютерних технологій.

Питання розслідування комп’ютерних злочинів у цілому розглядалися в роботах А.Б.Агапова, Н.М.Ахтирської, П.Д.Біленчука, В.Б. Вехова, В.Д. Гавловського, М.В.Гуцалюка, В.Є.Козлова, В.В. Крилова, В.Г.Лукашевича, Г.А.Матусовського, В.А.Мінаєва, Р.А.Калюжного, О.Р.Росинської, М.В.Салтевського, О.П.Снігерьова, В.С.Цимбалюка, В.М.Черкасова, М.Г.Шурухнова, О.М.Юрченка та ін. Однак, не дивлячись на беззаперечну теоретичну і практичну значимість названих досліджень, питання протидії та методики розслідування злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин, зокрема теоретичні питання методики розслідування злочинів, що вчиняються у сфері використання комп’ютерних технологій, в них не розглядалися, зазначався лише загальний підхід щодо досліджень у цій галузі.

Специфічний є і порівняно новий предмет дослідження – об’єктивні закономірності розслідування злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин, що обумовлює тактичні особливості провадження слідчих дій (огляд, обшук, виїмка, призначення експертиз), направлених на виявлення і дослідження матеріальних джерел криміналістичної інформації. На практиці гостро відчувається відсутність повних, науково-обгрунтованих рекомендацій щодо розслідування комп’ютерних злочинів, розроблених з урахуванням способів їх скоєння і приховання, типових слідчих та організаційних ситуацій.

“Комп’ютерні злочини” – це своєрідна плата за прогрес у технічній сфері. З ростом досконалості комп’ютерної техніки зростає й досконалість комп’ютерної злочинності. Відповідно мають удосконалюватися й методи боротьби з цим видом злочинності.

Криміналістична характеристика комп’ютерних злочинів є сукупністю найбільш характерної криміналістично значущої взаємопов’язаної інформації про ознаки і властивості такого роду злочинів, здатну слугувати підставою для висування версій про подію злочину і особистість злочинця, що дозволяє вірно оцінити ситуації, виникаючі в процесі розкриття і розслідування. Основне цільове призначення криміналістичної характеристики комп’ютерних злочинів полягає в тому, що вона може служити інформаційною базою для висування версій у справах даної категорії.

Криміналістична характеристика є важливим елементом структури криміналістичної методики розслідування комп’ютерних злочинів. Під криміналістичною методикою розкриття і розслідування комп’ютерних злочинів розуміється сукупність наукових положень і рекомендацій, розроблених на їх основі, тобто, науково обгрунтованих і апробованих на практиці порад щодо розкриття і розслідування даних злочинів. Г.М.Мухін визначив особливості методики розкриття і розслідування комп’ютерних злочинів [4]:

· низка традиційних елементів окремих криміналістичних методик виявляються неінформативними чи малоінформативними стосовно категорії комп’ютерних злочинів і структури окремих її елементів; до їх числа можна віднести особливості використання допомоги громадськості у розкритті злочинів, особливості особистості потерпілого;
· особливу роль відіграє інформація про особливості використання спеціальних знань при розкритті і розслідуванні злочинів, що розглядаються, про особливості безпосереднього предмета злочинного посягання і можливостях захисту закритих інформаційних ресурсів криміналістичними методами, прийомами і засобами;
· значну складність з позиції перспектив попереднього розслідування набуває стадія дослідчої перевірки матеріалів і виявлення первісної інформації про злочини такого роду.

Формування наукового поняття “криміналістична характеристика злочинів” тісно пов’язане з історією розвитку теорії криміналістичної методики. При розробці окремих методик криміналісти враховували дані, які отримали назву елементів криміналістичної характеристики злочинів. Розвиток ішов шляхом використання в криміналістичних цілях все більшої кількості ознак злочину та пов’язаних з ним явищ і, що особливо важливо, взаємозв’язків між цими ознаками.

Л.А.Сергеєв [5] у зміст криміналістичної характеристики включає способи вчинення злочинів; умови, в яких скоюються злочини; особливості обстановки скоєння злочинів; обставини, пов’язані з безпосередніми предметами злочинних посягань, з суб’єктами і суб’єктивним боком злочинів; зв’язки злочинів конкретного виду з іншими злочинами і окремими діями, які не є кримінально караними, але подібні до даних злочинів за деякими об’єктивними ознаками взаємозв’язку між вищеназваними групами обставин.

М.П.Яблоков [6] визначає зміст криміналістичної характеристики, як такий, що складається з трьох елементів: криміналістичних рис способу вчинення злочину; типових слідчих ситуацій; характеру інформації, яка підлягає з’ясуванню.

І.Ф.Герасимов [7] до структури криміналістичної характеристики включає розповсюдженість злочинного діяння; особливості виявлення та розкриття даних злочинів; типові риси злочинної події та обстановки вчинення злочину; механізм слідоутворення; спосіб вчинення злочину; особливості особистості і поведінки обвинувачених; узагальнені дані про потерпілих.

На думку В.Б.Вехова [8], в структуру криміналістичної характеристики слід включати криміналістично значимі відомості про особистість правопорушника; мотивацію та цілі його злочинної поведінки; типові способи, предмети й місця посягань, а також про потерпілу сторону.

Р.С.Бєлкін [9] вважає, що криміналістична характеристика окремого виду злочинів має містити характеристику вихідної інформації, системи даних про спосіб вчинення і приховання злочину і типових наслідках його застосування, особистість вірогідного злочинця і вірогідних мотивах і цілях злочину, особистість вірогідної жертви злочину, про деякі обставини вчинення злочину (місце, час, обстановка).

М.Г.Шурухнов визначає криміналістичну характеристику злочину як віддзеркалення системи криміналістичних рис, властивостей, ознак злочину в об’єктивній дійсності. Вона, відзначає він, містить дані про типові способи вчинення і приховання злочинів, механізм злочинного посягання, сліди, обставини, в яких готувалася й відбувалася злочинна подія, предмети злочинного посягання, риси особистостей злочинця і потерпілого, а також про обставини, що сприяли скоєнню злочинів [10]. Роль цих даних полягає в тому, що вони дозволяють побачити зв’язок між різними обставинами вчинення злочину і в умовах браку вихідної інформації висунути обґрунтовані версії, вибрати оптимальний шлях щодо встановлення осіб, які скоїли злочин. В.П.Лавров, який відзначав, що знання криміналістичної характеристики дозволяє зробити висновки про оптимальні шляхи розкриття й розслідування злочину, безперечно, має рацію [11].

Порівнюючи різні визначення криміналістичної характеристики, можна дійти висновку, що більшість дослідників-криміналістів відзначають наступні елементи криміналістичної характеристики: типові слідчі ситуації; спосіб вчинення злочину; типові матеріальні сліди злочину; характеристика особистості обвинуваченого й потерпілого; спосіб приховання злочину; обстановка злочину.

Указаний підхід дозволяє виділити низку проблемних питань у процесі формування криміналістичної характеристики комп’ютерних злочинів:

- висока латентність злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин; В.Цимбалюк зазначає, що основна її причина полягає в тому, що у більшості випадків, через небажання підриву репутації, потерпілі неохоче повідомляють правоохоронні органи про факти злочинних посягань на їх комп’ютерні системи [12];
- складність збору доказів і процесу доказування в суді;
- досить широкий спектр криміналістично значущих ознак комп’ютерних злочинів;
- відсутність чіткої програми боротьби з комп’ютерними злочинами; - складність самого процесу розкриття (у вузькому розумінні слова) комп’ютерних злочинів;
- відсутність достатньої слідчої практики з розслідування комп’ютерних злочинів.

Насамкінець, необхідно зазначити, що, під криміналістичною характеристикою злочинів, що вчиняються у сфері використання комп’ютерних технологій треба розуміти систему узагальнених даних про типові сліди, способи здійснення та механізми злочину, особистість злочинця та інші істотні риси, властивості і особливості злочину й обставинах, які сприяють таким злочинам, а також те що допомагає оптимізації розслідування і практичному застосуванню засобів, прийомів і методів криміналістики в розкритті і розслідуванні даного виду злочинів. Її складають наступні основні дані про: способи здійснення злочину й механізм протиправного діяння; способи приховання незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), системи і комп’ютерні мережі; знаряддя (засоби) вчинення протиправного діяння; обставини і місце вчинення злочину; сліди злочину; предмет злочинного посягання; осіб, які вчинили незаконне втручання в роботу ЕОМ (комп’ютерів), систем і комп’ютерних мереж тощо.

1. В.Черненький Разработка информационного простора Украины // Мир безопасности. - 2000. - №12. – С.6-7.
2. Компьютерная преступность – угроза национальной безопасности http://www.crime-research.org/news/2003/07/1402.html. 23.07.03.
3. Калюжний Р., Гавловський В., Цимбалюк В., Гуцалюк М. Питання концепції реформування інформаційного законодавства України // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. - Київ, 2000. - С. 18.
4. Мухин Г.Н. Структура и содержание методики расследования преступлений, связанных с посягательством на информационные ресурсы // Управление защитой информации. - 1999. - Т.3, № 3. - С.315.
5. Белкин Р.С. Курс криминалистики. - Т.3. - М.: Юрист, 1997. - С.306.
6. Белкин Р.С. Курс криминалистики. - Т.3. - М.: Юрист, 1997. - С.309.
7. Криминалистика: Учеб. Пособие / Под ред. Герасимова И.Ф., Драпкина Л.Я. - М.: Юрист, 1994. - С.330-333.
8. Вехов В.Б. Компьютерные преступления. Способы совершения, методики расследования. - М.: Право и закон, 1996. - С.28.
9. Белкин Р.С. Курс криминалистики. - Т.3. - М.: Юрист, 1997. - С.315.
10. Шурухнов Н.Г. Криминалистическая характеристика преступлений // Криминалистика (актуальные проблемы). Под ред. Е. И. Зуева. - М., 1988. - С.119.
11. Лавров В.П. Учение о способе преступления. Криминалистическая характеристика преступления // Курс лекций по криминалистике. Под ред. А.Ф.Волынского. Вып. 10. М.: Юридический институт МВД России, 1999. - С. 85.
12. Цимбалюк В.С. Латентність комп’ютерної злочинності // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2001. - № 3. - С.178.