Владимир Голубев, к.ю.н., доцент
http://www.crime-research.org
Деякі аспекти протидії транснаціональній комп’ютерній злочинності
Стрімкий розвиток новітніх інформаційних технологій та їх впровадження у життя зумовили виникнення нового виду злочинів – комп’ютерні або кіберзлочини. Розповсюдження комп’ютерних вірусів, шахрайства з пластиковими платіжними картками, крадіжки коштів з банківських рахунків, викрадення комп’ютерної інформації та порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем – це далеко не повний перелік подібних правопорушень. Кількість їх з кожним роком зростає і набуває транснаціонального (трансграничного) характеру. Подібні протиправні діяння вже становлять певну суспільну небезпеку, реально загрожуючи інформаційній безпеці – складовій національної безпеки [1]. Ось чому проблема їх протидії є актуальною як для України, так і для багатьох інших країн світу.
Національна інфраструктура держави щільно пов’язана з використанням сучасних комп’ютерних технологій. Щоденна діяльність банківських та енергетичних систем, керування повітряним рухом, транспортна мережа, навіть швидка медична допомога перебувають у повній залежності від надійної і безпечної роботи автоматизованих електронно-обчислювальних систем. З одного боку, інформатизація веде до вдосконалення та інтенсифікації різних напрямків людської діяльності, з іншого, - її здобутки стають об’єктом негативних, антисоціальних проявів. Досягнення інформатики активно використовуються й злочинним світом. Слідчим та оперативним працівникам доводиться працювати в умовах, коли з’являються нові види злочинів, пов’язані з використанням комп’ютерів та глобальної мережі Internet - транснаціональні комп’ютерні злочини (cybercrime) [2].
Відсутність належної теоретичної основи не сприяє ефективній боротьбі з цими посяганнями. Актуальність розглянутих у даній статті питань обумовлена потребами правоохоронної практики в науково-обгрунтованих рекомендаціях щодо протидії транснаціональній комп’ютерній злочинності (ТКЗ).
Ці проблеми у цілому розглядалися в роботах Н.М.Ахтирської, П.Д.Біленчука, В.Д.Гавловського, М.В.Гуцалюка, В.Є.Козлова, В.В. Крилова, В.Г.Лукашевича, Г.А.Матусовського, В.А.Мінаєва, Р.А.Калюжного, М.В.Салтевського, О.П.Снігерьова, В.С.Цимбалюка, О.М.Юрченка та ін. Однак, не дивлячись на беззаперечну теоретичну й практичну значимість зазначених досліджень, питання протидії транснаціональній комп’ютерній злочинності в них ще не розглядалися, зазначався лише загальний підхід щодо досліджень у цій галузі.
Проблема транснаціональної комп’ютерної злочинності [3] - є явищем міжнародного значення та безпосередньо залежить від рівня розвитку та впровадження сучасних комп’ютерних технологій, мереж їх загального користування та доступу до них у кожній державі зокрема. Не дивлячись на те, що темпи розвитку інформаційних технологій в Україні через соціально-економічні проблеми ще відстають від потреб сьогодення, наша держава сміливо входить у світовий інформаційний простір.
Водночас, розбудова інформаційного суспільства вимагає вирішення низки соціальних, організаційних, юридичних та інших проблем, що пов’язані як із впровадженням нових інформаційних технологій, так і з розвитком структури Internet зокрема. Однією із найгостріших з них в умовах глобалізації застосування сучасних комп’ютерних інформаційних технологій практично в усіх сферах життєдіяльності є активне використання злочинним світом наданих їм можливостей для посилення організованості, розширення бандитських зв’язків, поява так званої “комп’ютерної” злочинності, включаючи комп’ютерний тероризм. Сьогодні доходи комп’ютерних злочинців за оцінками фахівців Інтерполу посідають третє місце після доходів наркоділків та постачальників зброї [4].
Поширений у зарубіжній літературі термін “cybercrime” охоплює будь-який злочин, що здійснюється за допомогою комп’ютера чи комп’ютерної системи з використанням глобальної мережі Інтернет, або проти комп’ютерної системи чи мережі. Цей термін охоплює такі види діянь, що звичайно визначаються як протиправні, або найближчим часом можуть бути віднесені до кримінальних діянь.
Специфічна особливість глобальної мережі – відсутність кордонів. Обмін пропозиціями між членами злочинних угруповань можливий через анонімні поштові адреси, які закриваються після успішного завершення операції. Поширеним видом незаконного використання глобальної комп’ютерної мережі є несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем телефонного зв’язку, що дозволяє безкоштовно користуватися послугами міжнародних телефонних переговорів. Але найнебезпечнішими злочинцями у кіберпросторі є професіонали, які використовують свої знання для промислового шпигунства, політичних цілей, тероризму.
Для ефективного попередження і розслідування ТКЗ необхідний погоджений міжнародний підхід на різних рівнях. З урахуванням прийнятої Радою Європи (Council of Europe) Конвенції щодо попередження кіберзлочинів (Convention on Cyberсrime) [5] може бути вироблена загальна позиція багатьох держав з питань визначення, які саме діяння мають розцінюватися як кримінальні у зв’язку з комп’ютерними системами і мережами. На національному рівні необхідна гармонізація кримінального законодавства з урахуванням рекомендацій Ради Європи і норм міжнародного права. Така необхідність викликана тим, що при вчиненні подібних видів злочинів об’єкт і суб’єкт злочину часто знаходяться у різній юрисдикції, тому існує великий ризик того, що правопорушники здійснюватимуть протиправні дії з території держав, де такі діяння не віднесені до кримінальних.
На міжнародному рівні для попередження та ефективного розслідування ТКЗ необхідні погоджені й оперативні дії національних правоохоронних органів і розвиток міжнародного співробітництва в їх розслідуванні.
Сьогодні проблема боротьби з ТКЗ набуває небувалої гостроти. Стрімкий розвиток комп’ютерних технологій і створення на їх основі глобальних інформаційних мереж, як невід’ємної частини сучасної міжнародної фінансової і банківської діяльності, значно полегшують скоєння злочинних економічних діянь. Усе зростаюче використання порівняно недорогих персональних комп’ютерів, підключених до Internet, розширили можливий арсенал комп’ютерних злочинців.
Як і всі інші види протиправних дій, такі злочини несуть у собі чималу загрозу для суспільства, причому ступінь цієї загрози, на наш погляд, ще не до кінця усвідомлений та оцінений. Досвід, який має світове співтовариство у цій галузі, свідчить про вразливість будь-якої держави, тим більше, що ТКЗ не знає державних кордонів, і злочинець однаковою мірою здатний загрожувати інформаційним системам, розташованим практично в будь-якій частині земної кулі.
ТКЗ, пов’язані з використанням глобальної мережі Internet, як правило, виходять за рамки традиційних "Cybercrime" і нерідко створюють складні завдання для діючого законодавства більшості країн світу. Особливе занепокоєння викликають злочини, сліди яких ретельно знищуються міжнародними комп’ютерними злочинцями. Іншою особливістю цих злочинів є використання міжнародних супутникових мереж зв’язку, завдяки чому вони можуть скоюватися на значній відстані від об’єкта злочину буквально за долю секунди. А їх розслідування, при цьому, може займати тижні, якщо не місяці, що дає можливість правопорушникові уникнути покарань.
В умовах застосування сучасних комп’ютерних інформаційних технологій проблема боротьби з комп’ютерною злочинністю є актуальним питанням захисту інформаційних систем в Internet.
Незважаючи на протидію та посилення боротьби з боку правоохоронних органів, протиправні дії в мережі Internet набувають широкого розмаху. Цілком очевидно, що у зв’язку з розширенням обсягу міжнародних фінансових операцій, які здійснюються з використанням комп’ютерних систем, неминуче слід очікувати й значних збитків, що можуть бути нанесені окремим державам та міжнародному економічному співтовариству внаслідок подальшого розвитку технологій здійснення кіберзлочинів.
Щоб зрозуміти існуючі проблеми і розробити адекватні заходи реагування, необхідно розглянути механізм входження України в єдиний інформаційних простір. Суть переходу нашої держави до інформаційного суспільства і входження на рівноправній основі в єдиний інформаційний простір полягає в сукупності процесів, пов’язаних з автоматизованою обробкою, пошуком, збереженням і передачею зростаючого потоку інформації в усі сфери громадського життя. Тобто, виникає гостра потреба в необхідності правового регулювання відносин у сфері використання інформаційних систем для прискорення процесів інформатизацій нашої держави і подолання відставання в цій сфері від інших країн.
Як уже відзначалося, однією із серйозних проблем сучасності є зростання криміналізації процесів інформатизації і, зокрема, використання глобальних обчислювальних мереж. У сьогоднішньому світі міжнародних мереж і електронної комерції кожна комп’ютерна система є потенційним об’єктом нападу. Практично кожен місяць надходять звістки про напад невідомих комп’ютерних злочинців на комп’ютерні системи. У цьому зв’язку особливого значення, безумовно, набуває питання правового регулювання і міжнародного співробітництва щодо питання попередження і розслідування ТКЗ.
Теоретично допускається, що в ході розслідування таких видів злочинів правоохоронні органи однієї держави можуть співпрацювати з відповідними органами іншої держави у формі надання допомоги щодо конкретних кримінальних справ і обміну інформацією. Рамки співробітництва між ними визначаються національним правом кожної держави, а також двосторонніми і багатосторонніми міжнародними угодами. Однак, у даний час, з огляду на транснаціональний характер комп’ютерних злочинів і необхідність миттєвого реагування для припинення злочинних діянь, відсутня реальна можливість звернення по допомогу до правоохоронних органів інших країн, минаючи офіційні канали. У такому становищі знаходяться майже всі країни світу і Україна в тому числі.
Організація успішної боротьби з комп’ютерною злочинністю на магістралях глобальної мережі вимагає розбудови відповідної законодавчої бази, постійного аналізу криміногенної ситуації, кримінологічного дослідження проблеми, відповідної підготовки спеціальних правоохоронних підрозділів. У своєму виступі на Десятому конгресі ООН "Щодо попередження злочинності й поводження з правопорушниками", який проходив у Відні (Австрія) 10-17 квітня 2000 року, автор зазначав серйозну заклопотаність розмахом і небезпекою ТКЗ та вказував на необхідність невідкладного прийняття узгоджених й цілеспрямованих дій для визначення вузлових питань цієї проблеми [6].
Як уже зазначалося, величезний потік інформації надходить в Internet з різних держав; користуватися нею можна практично з будь-якого куточка світу. Причому міжнародне спілкування з використанням Internet ніким не регулюється. Тому протидія кіберзлочинам лише на національному рівні буде малоефективною. У зв’язку з цим необхідні розробки і прийняття таких норм, що будуть пристосованими до законодавств інших держав. Незважаючи на безліч питань, пов’язаних з різними аспектами попередження ТКЗ в умовах формування єдиного інформаційного простору, можна виділити наступні основні проблеми, що вимагають невідкладного розв’язання:
- підготовка пропозицій щодо внесення змін і доповнень у Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси України та Кодекс України про адміністративне правопорушення з метою формування правової основи для забезпечення слідчої, оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів і спецслужб, а також судових органів з приводу правопорушень в інформаційній сфері, у тому числі, спрямованих проти ТКЗ;
- участь України в обговоренні і прийнятті Проекту Страсбурзької Конвенції щодо боротьби з ТКЗ та розробка механізмів її реалізації в Україні;
- формування національної системи забезпечення інформаційної безпеки України для захисту законних інтересів громадян, суспільства і держави;
- методичне і технологічне забезпечення слідчої, оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів;
- розробка інформаційних систем спеціального призначення для правоохоронних органів і спеціальних служб;
- розробка основних принципів міжнародного інформаційного (комп’ютерного) права, правової регламентації попередження і розслідування ТКЗ;
- створення національного центру з попередження і розслідування ТКЗ.
З викладеного можна констатувати, що використання та впровадження сучасних інформаційних технологій привело до появи нових видів злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин. За своїм механізмом, способами вчинення й приховання такі злочини мають визначену специфіку, яка характеризується високим рівнем латентності і низьким рівнем розкриття, а окремі види злочинів мають транснаціональний (трансграничний) характер.
Зрозуміло, що відносини в інформаційній сфері будуть постійно ускладнюватися. Однією з головних передумов розв’язання цієї проблеми, на думку автора, є розвиток міжнародного співробітництва, особливо у галузі попередження та протидії транснаціональної комп’ютерної злочинності та кібертероризму.
1. Матусовський Г.А., Голубєв В.О. Кримінолого-криміналістичні питання боротьби зі злочинами у сфері використання автоматизованих систем // Держава та регіони. - 2001, № 1. - С. 137-143.
2. Голубєв В.О. Розслідування комп’ютерних злочинів.— Запоріжжя.— 2003.— C.12.
3. Голубєв В.О., Гавловський В.Д., Цимбалюк В.С. Інформаційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій / За заг. ред. д.ю.н., професора Р.А.Калюжного. - Запоріжжя: Просвіта, 2002. - С. 3.
4. Гуцалюк М.В. Інтернет: протидія кримінальним проявам та боротьба зі злочинністю. – Боротьба з організованою злочинністю і корупцією // Науково-практичний журнал. – К., 2001. - № 3. – С.184.
5. Текст конвенції українською мовою див.: http://www.crime-research.org
6. Vladimir Golubev. Creating conditions for constructive international cooperation in combating the transnational computer crime - is the demand of the time // The Tenth United Nations Congress on the Prevention of Crime and the Treatment of Offenders, to be held in Vienna, Austria, from 15 April 2000.