|
Жирний Г.Ю.
про формування окремих криміналістичних методик
РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ
АВТОМАТИЗОВАНИХ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ СИСТЕМ
Збільшення комп’ютерних злочинів, в яких електронне опрацювання інформації було знаряддям їх учинення чи предметом [1, с. 365], поставило на порядок денний необхідність розробки методичних рекомендацій з їх розслідування. Значна увага цій проблемі приділена російськими криміналістами, особливо після набрання чинності КК РФ 1996 р., яким передбачена відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації [2; 3, с. 655-669]. В Україні основи комп’ютерної криміналістики (за термінологією авторів) викладені в підручнику криміналістики для вищих навчальних закладів системи МВС [1, с. 364-395]. Для подальшого розвитку окремої криміналістичної методики (принагідно відзначу помилковість назви «часткова» криміналістична методика [4, с. 10, 14]) розслідування вказаної категорії злочинів потрібно вирішити низку принципових питань.
Насамперед, слід визначити, про одну чи декілька окремих криміналістичних методик і якого виду (рівня) має йти мова, які підстави доречно використати для віднесення згаданих методик до певного виду (рівня) окремих криміналістичних методик. Загальновизнано, що передусім для класифікації їх до уваги береться кримінально-правова класифікація злочинів. Чинним КК України передбачена відповідальність за порушення роботи автоматизованих систем (ст. 1981). У проекті КК (що прийнятий Верховною Радою України у 2000 р. в другому читанні) є розділ ХVI «Злочини у сфері використання автоматизованих електронно-обчислювальних систем», до якого вміщені склади таких злочинів: умисне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних систем; викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації; порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем (ст. 332 – 334) [5]. На мій погляд, і мають розроблятися окрема криміналістична методика розслідування групи злочинів у сфері використання автоматизованих електронно-обчислювальних систем та окремі криміналістичні методики розслідування перелічених видів злочинів (чи інших залежно від остаточної редакції нового КК). Якщо ж комп’ютерна інформація, засоби комп’ютерної техніки, втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних систем використовуються під час учинення інших видів злочинів (проти власності, у сфері господарської діяльності тощо), то це має враховуватися у відповідних окремих криміналістичних методиках, наприклад, розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним через зловживання службовим становищем, незаконного збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю. У випадку введення до КК спеціальної статті про відповідальність за посягання на власність шляхом використання електронно-обчислювальної техніки, пропозиції щодо чого висловлені в літературі [6, с. 76], слід розробити окрему криміналістичну методику розслідування саме цього виду злочину.
Отже, вважаю, не варто намагатися розробляти окрему криміналістичну методику розслідування комп’ютерних злочинів, яка б могла застосовуватися до всіх випадків учинення злочинів, пов’язаних із застосуванням чи використанням комп¢ютерної техніки, інформації. Але, розробляючи окремі методики розслідування таких злочинів, цілком доречно враховувати положення окремих криміналістичних методик розслідування злочинів у сфері використання автоматизованих електронно-обчислювальних систем, які й є, на мій погляд, власне комп’ютерними злочинами. Тому і термін «комп’ютерна криміналістика» слушно розглядати не як наукову категорію, а вживати краще як образну назву.
Структура окремих криміналістичних методик розслідування групи злочинів у сфері використання автоматизованих електронно-обчислювальних систем, їх видів, на мою думку, має складатися з таких частин (елементів): 1) криміналістична характеристика цих злочинів; 2) обставини, що підлягають установленню під час розслідування; 3) типові ситуації та програми дій з метою виявлення ознак злочину в стадії порушення (заведення) кримінальної справи; 4) типові слідчі ситуації початкового та наступного етапів і програми розслідування; 5) особливості тактики окремих слідчих дій, провадження інших заходів, тактичних операцій.
Під час розробки криміналістичної характеристики в цілому групи і окремих видів злочинів у сфері використання автоматизованих електронно-обчислювальних систем особливої уваги потребує аналіз способів учинення цих злочинів (підготовки, безпосереднього вчинення, приховування), слідів злочинної діяльності, даних про особу злочинця. Оприлюднені в наукових працях відомості про ці елементи криміналістичної характеристики підлягають коригуванню з урахуванням КК і практики України.
Обставини, що підлягають установленню під час розслідування, мають розроблятися відповідно до загальних положень щодо предмета доказування, закріплених у КПК, та формулювання відповідних складів злочинів у КК. Цим буде визначена мета розслідування, окреслене коло завдань, які потрібно вирішити слідчому. Істотне значення для визначення вищеназваних обставин буде мати нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство.
Розробляючи питання особливостей порушення (заведення) кримінальних справ про злочини цієї категорії, слід звернути увагу, які первинні матеріали, як правило, містять ознаки комп’ютерного злочину. Важливе практичне значення матимуть рекомендації щодо провадження попередньої (дослідчої) перевірки повідомлення чи заяви про незаконні дії у сфері функціонування автоматизованих електронно-обчислювальних систем, зокрема використання з метою встановлення ознак злочину спеціальних знань. Це пов’язано з тим, які ситуації складаються на цій стадії кримінального судочинства. В.В. Крилов називає три типові ситуації початкового етапу розслідування злочинів у галузі комп’ютерної інформації. Перша – власник самостійно виявив порушення в інформаційній системі, причетну до цього особу, про що повідомив правоохоронні органи; друга – власник також самостійно виявив відповідні порушення, але не знайшов винуватої особи і заявив про це все до правоохоронних органів; третя – порушення в інформаційній системі, дані про причетну особу стали відомі чи безпосередньо виявлені органом дізнання під час виконання оперативно-розшукових заходів [7, с. 593-594]. Вважаю, що саме такі ситуації складаються під час порушення кримінальної справи. Залежно від достатності даних (слідів незаконного вторгнення до автоматизованої електронно-обчислювальної системи) провадиться перевірка повідомлення про злочин чи відразу розпочинається розслідування.
Наступна частина аналізованих окремих криміналістичних методик має містити типові слідчі ситуації як початкового, так і наступного етапів розслідування та програми дій слідчого в їх умовах. На початковому етапі можуть бути саме вищеназвані типові слідчі ситуації.
Серед специфічних слідчих дій, тактику яких обов’язково слід висвітлити, огляди різноманітних об’єктів (перш за все комп¢ютерних засобів), обшук, виїмка, допити. Важливим є використання спеціальних знань у формі залучення спеціаліста (проте не можна це прирівнювати до слідчих дій [7, с. 596-597]), комп’ютерно-технічної чи програмно-технічної експертизи.
1. Біленчук П.Д., Дубовой О.П., Салтевський М.В., Тимошенко П.Ю. Криміналістика: Підручник для вузів системи МВС України / За ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 1998 (розділ написаний спільно з Д.П. Біленчуком і О.І. Котляревським).
2. Вехов В.Б. Компьютерная преступность: Способы совершения. Методики раскрытия / Под ред. В.А. Смагоринского. – М.: Право и Закон, 1996.
3. Руководство для следователей / Под ред. Н.А. Селиванова, В.А. Снеткова. – М.: ИНФРА-М, 1998.
4. Волобуєв А.Ф. Загальні положення криміналістичної методики: Лекція. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1996.
5. Кримінальний кодекс України: Проект, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України // Сектор реєстрації законопроектів Верховної Ради України. – № 1029 від 12 травня 1998 р.
6. Кузнєцов В. Комп¢’ютерна крадіжка: що розуміти під предметом злочину // Право України. – 1999. – № 10.
7. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Ф. Волынского. – М.: Закон и Право, ЮНИТИ-ДАНА, 1999.