Центр исследования компьютерной преступности

home контакты

Кримінально-правова охорона авторського права

Дата: 20.12.2006
Источник: Crime-research.ru
Автор: Володимир Гулкевич


etc/cybercrime2.jpg ... авторського права і суміжних прав як стосовно цілого об’єкта права інтелектуальної власності, так і його частини.
Незаконним відтворенням визнається лише виготовлення твору чи об’єктів суміжних прав з метою його подальшого опублікування чи розповсюдження. Вважається, що відтворення об’єктів авторського права і суміжних прав, здійснене хоча і без дозволу правовласників, але без наміру наступного комерційного (корисливого) їх використання не є злочином. Водночас, для визнання відтворення злочинним кількість незаконно виготовлених примірників значення не має.

Незаконним розповсюдженням об’єктів авторського права і суміжних прав вважається надання їх без дозволу правовласників у публічне розпорядження шляхом продажу, прокату, позички чи будь-яким іншим способом. Навпаки, не визнається злочином розповсюдження творів чи об’єктів суміжних прав надання їх для приватного користування членам сім’ї або друзям.
Кримінально-караним опублікуванням об’єктів авторського права і суміжних прав визнається будь-яка дія, скоєна без дозволу правовласників, внаслідок якої певна кількість осіб може отримати доступ до твору. Основною ознакою опублікування є вчинення цієї дії до розповсюдження твору.
Плагіатом в іспанській науці кримінального права визнається привласнення винною особою права авторства на чужий твір, поєднане з наступним незаконним використанням виключних майнових прав.
Ефективному захисту права інтелектуальної власності сприяє визнання, крім наведених вище порушень майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав, також і ряду дій з незаконного обігу примірників творів, фонограм і відеограм (ч. 2 ст. 270 КК Іспанії).
- умисний експорт або зберігання примірників об’єктів авторського права чи суміжних прав без дозволу правовласників;
- умисний імпорт примірників об’єктів авторського права чи суміжних прав без дозволу правовласників, у тому числі, якщо ввезення в Іспанію відбулось з однієї з країн Європейського Союзу, у якій зазначені продукти творчості були придбані законно.
Необхідно відзначити, що до останнього типу кримінально-караного діяння належить, так званий „паралельний імпорт”, під яким розуміють ввезення без дозволу суб’єктів авторського права і суміжних прав на територію Іспанії примірників творів, фонограм і відеограм, правомірно вивезених раніше з цієї держави.

У ч. 3 ст. 270 КК Іспанії встановлено кримінальну відповідальність за виробництво, випуск в обіг або володіння будь-яким засобом, спеціально призначеним для полегшення незаконного обходу чи нейтралізації технічних засобів захисту комп’ютерних програм, інших творів, фонограм або відеограм.
Основною причиною криміналізації цього діяння стало, насамперед, виконання положень ч. 1 ст. 7 Директиви Ради Європи від 14 травня 1991 року щодо правової охорони комп’ютерних програм. Однак, позиція законодавця, яка ґрунтувалася на пріоритеті кримінально-правової охорони майнових прав лише авторів комп’ютерних програм, піддавалася суттєвій критиці в науковій доктрині іспанського кримінального права.

Противники виключної охорони прав одного з суб’єктів авторського права вважали, що подібний підхід ламає намагання створити єдину модель власника прав інтелектуальної власності та принижує важливість захисту прав решти суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Саме тому, Законом від 25 листопада 2003 року до ч. 3 ст. 270 КК Іспанії внесено зміни, якими встановлено кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, ввезення, випуск в обіг або володіння будь-яким засобом, спеціально призначеним для полегшення незаконного обходу чи нейтралізації технічних засобів захисту усіх об’єктів авторського права чи суміжних прав.

В іспанській науці кримінального права існує дві точки зору щодо природи вказаного злочину. Частина вчених визнають діяння, передбачені ч. 3 ст. 270 КК Іспанії готуванням до скоєння власне порушень майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав, тобто злочинів, передбачених ч. 1 цієї статті, інші вважають зазначений делікт самостійним злочином з формальним складом.

Оскільки виробництво, випуск в обіг або володіння засобом, спеціально призначеним для полегшення незаконного обходу чи нейтралізації технічних засобів захисту об’єктів авторського права і суміжних прав вчиняються до початку скоєння інших злочинів проти авторського права і суміжних прав, передбачених ч. 1 ст. 270 КК Іспанії, вважається, що ці діяння не можуть заподіяти безпосередню економічну шкоду. Криміналізація таких діянь зумовлена також необхідністю збільшення межі захисту авторського права.

У ст. 271 КК Іспанії 1995 року встановлено відповідальність у вигляді позбавлення волі від 1 до 4 років, штрафу в розмірі від 12 до 24 місячних заробітних плат та спеціальним обмеженням займатися діяльністю у сфері авторського права і суміжних прав на строк від 2 до 5 років у випадку скоєння діянь, передбачених ст. 270 КК Іспанії, за обтяжуючих обставин, якими визнано:
- якщо одержаний дохід має важливе економічне значення;
- якщо вчинені дії заподіяли особливої шкоди, зважаючи на кількість незаконного виготовлених об’єктів авторського права і суміжних прав, чи призвели до особливої шкоди;
- якщо винна особа належить до організації чи асоціації, у тому числі тимчасової, кінцевою метою діяльності якої є порушення авторського права і суміжних прав;
- якщо злочин скоєно із залученням неповнолітньої особи.
Окремі науковці звертають увагу на певну незрозумілість формулювання перших двох обтяжуючих обставин та труднощі у відмежуванні однієї від іншої.
Обов’язковою ознакою складу злочинів, передбачених ч. 1 та 2 ст. 270, ст. 271 КК Іспанії 1995 року, є „шкода третім особам”. На відміну від „матеріальної шкоди у великому розмірі”, яка є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 176 КК України, вказане вище поняття не визначається у кількісному виразі.

В іспанській науці кримінального права існують три підходи до вирішення змісту поняття „шкода третім особам”.
Частина науковців вважають, що порушення авторського права і суміжних прав заподіюють суб’єктам цих прав майнову (економічну) шкоду, під якою розуміють, насамперед, втрачену вигоду.

Інші вчені дотримуються думки про заподіяння злочином шкоди майновим інтересам суб’єктів права інтелектуальної власності, стверджуючи, що характер шкоди, яка спричиняється різними видами кримінально-караних порушень авторського права і суміжних прав, не є однаковим. Тобто, вважається, що незаконним розповсюдженням і опублікуванням, а також плагіатом, який за своїм змістом також є опублікування чужого твору після присвоєння авторства на нього, заподіюється шкода у вигляді втраченої вигоди. Водночас, шкода, заподіяна незаконним відтворенням об’єктів авторського права і суміжних прав, їх зберіганням, експортом та імпортом, має інший характер, оскільки ці дії є підготовчими щодо розповсюдження та опублікування. Отже, у цьому випадку, мова може йти про своєрідну шкоду майновим інтересам суб’єктів авторського права і суміжних прав.
Професор Фернандо Міро Лінарес вважає, що „шкода третім особам” є елементом суб’єктивної сторони злочину і проявляється у бажанні особи, яка незаконно відтворює, зберігає, експортує та імпортує об’єкти авторського права і суміжних прав, надалі їх опублікувати чи розповсюдити.

Суб’єктивна сторона деліктів, передбачених ч. 2 та 3 ст. 270, ст. 271 КК Іспанії характеризується прямим умислом, а кримінально-карані діяння, викладені у ч. 1 ст. 270 КК Іспанії можуть вчинятись з прямим або непрямим умислом. Обов’язковим елементом суб’єктивної сторони усіх діянь, передбачених ст. 270 та 271 КК Іспанії 1995 року є наявність корисливого мотиву у винної особи.
Суб’єктом злочинів проти авторського права і суміжних прав може бути будь-яка фізична осудна особа, у тому числі, автор, який, після відчуження своїх майнових прав на твір, без дозволу набувача цих прав з корисливою метою відтворює, розповсюджує чи опубліковує цей твір.
Короткий аналіз норм КК Іспанії 1995 року, які передбачають відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, дозволяє зробити наступні висновки:
1. Виділення злочинів проти авторського права і суміжних прав та права промислової власності в окрему секцію Кримінального кодексу Іспанії сприяє вірному визначенню об’єкта кримінально-правової охорони, підкреслює важливість соціальних цінностей, які захищаються кримінальним законом.
2. Відмова від високого ступеня бланкетності диспозиції ч. 1 ст. 270 КК Іспанії 1995 року та визначення кримінально-караних дій безпосередньо у правовій нормі є запорукою вірного та однакового застосування закону на практиці.
3. Високий рівень кримінально-правового захисту прав інтелектуальної власності забезпечується встановленням відповідальності за умисні порушення майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав, незалежно від розміру заподіяної їм шкоди, криміналізацією дій з незаконного обігу контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також діянь з випуску в обіг засобів, спеціально призначених для полегшення незаконного обходу чи нейтралізації технічних засобів захисту об’єктів авторського права чи суміжних прав.

1 А.М.Коваль. Кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав. Теорія і практика. К., 2005, с. 136-142.
2 The recording industry commercial 2004 piracy report/http://www/ifpi.org/site-content /library/piracy2004.pdf.
3 А.М.Коваль. Вказ. праця, с. 129-130; А.А.Коваленко....

Добавить комментарий
Всего 0 комментариев


Copyright © 2001–2019 Computer Crime Research Center

CCRC logo
Главным направлением в деятельности Центра является широкое информирование общественности об основных проблемах и способах их решения, с которыми сталкивается общество в сфере противодействия компьютерной преступности.