Центр исследования компьютерной преступности

home контакты

Проблемы усовершенствования уголовной ответственности за нарушение авторских прав на компьютерную программу

Дата: 29.05.2006
Источник: Crime-research.ru
Автор: Володимир Гулкевич


law/law.jpg Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності [1].

Захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, відповідно до ст. 51 Закону України „Про авторське право і суміжні права” (далі – ЗАПСП), здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством [2].
Одним з найбільш ефективних засобів охорони прав інтелектуальної власності повинна стати кримінальна відповідальність за його порушення, яка встановлена ст. 176 Кримінального кодексу України (далі – КК України) [3].

На жаль, стан боротьби з кримінально-караними порушеннями авторського права і суміжних прав у нашій державі не відповідає сучасним вимогам компетентних міжнародних інституцій.

Проведені міжнародною асоціацією Business Software Alliance дослідження свідчать, що рівень комп’ютерного піратства у нашій країні є найвищим серед держав Європи і в 2003 році становив 91% від загальної вартості програмного забезпечення, яке використовується вітчизняними споживачами. Як наслідок – суб’єкти авторського права на комп’ютерні програми втратили 92 млн. доларів США [4, с. 148].

Одним з найбільш небезпечних видів злочинів у сфері авторського права і суміжних прав на сьогодні визнано піратство щодо комп’ютерних програм [4, с.210].
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КК України злочином визнається незаконне відтворення, розповсюдження комп’ютерних програм або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі. Отже, комп’ютерна програма, як об’єкт авторського права, визнана предметом вказаного злочину.

Згідно зі ст. 1 ЗАПСП комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах).
Аналізуючи зміст ст. 15 ЗАПСП можна зробити висновок про виділення законодавцем у диспозиції ч. 1 ст. 176 КК України двох видів порушення майнових прав автора, а саме – права на дозвіл чи заборону відтворення та (або) розповсюдження комп’ютерної програми.

Відповідно до ст. 1 ЗАПСП відтворенням вважається виготовлення одного або більше примірників комп’ютерної програми у будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер. Без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право, згідно з положеннями ст. 21-23, 25 ЗАПСП допускається вільне відтворення твору із зазначенням імені автора (зокрема, з навчальною метою, для особистого користування тощо).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 ЗАПСП особа, яка правомірно володіє примірником комп’ютерної програми, може без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, виготовити одну копію комп’ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп’ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп’ютерної програми не може бути використана з іншою метою і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп’ютерної програми перестає бути правомірним.

Дії винної особи мають кваліфікуватись за ст. 176 КК України як у разі незаконного відтворення оригінальної комп’ютерної програми, так і за умови копіювання її контрафактного примірника.
Іншим різновидом кримінально-караного діяння у сфері авторського права є незаконне розповсюдження комп’ютерних програм. Саме розповсюдження об’єктів авторського права є кінцевою метою порушників права інтелектуальної власності, адже його метою є одержання доходу за рахунок незаконного використання продуктів чужої творчості.

Відповідно до ст. 1 ЗАПСП розповсюдженням комп’ютерних програм є будь-яка дія, за допомогою якої програми безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об’єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих
об’єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Форми законного розповсюдження об’єктів авторського права визначені у п. 8-10 ч. 1 ст. 15 ЗАПСП.
Іншими кримінально-караними порушеннями авторського права на комп’ютерні програми можуть бути визнані наступні порушення майнових прав автора на ці програм, передбачених п. 6, 11 ч. 3 ст. 15 ЗАПСП:
• незаконна зміна твору, у тому числі, його переробка чи адаптація;
• незаконний імпорт комп’ютерних програм.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони кримінально-караного порушення авторського права є завдання правовласникам матеріальної шкоди у значному розмірі.

Згідно з приміткою до ст. 176 КК України матеріальна шкода вважається заподіяною у значному розмірі, якщо її розмір перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян. На відміну від першої редакції ст. 176 КК України на сьогодні зміст поняття матеріальної шкоди, яка заподіюється злочином суб’єктам авторського права, законом не визначено. Слід мати на увазі, що між порушеннями авторського права та матеріальною шкодою, яка заподіюється суб’єктам права інтелектуальної власності, повинен існувати відповідний причинний зв’язок.

У вітчизняній доктрині кримінального права та судовій практиці матеріальною шкодою, яка заподіюється порушенням авторського права, визнаються кошти, які б отримав (мав отримати) суб’єкт авторського права на відповідні об’єкти права інтелектуальної власності у разі, якби зазначені у диспозиції ч. 1 ст. 176 КК України дії були вчинені з дотриманням законодавства, що визначає (регламентує) їх вчинення, тобто при їх вчиненні на законних підставах [5, с.55] або ж як вартість незаконно відтворених або розповсюджених комп’ютерних програм [6, с. 71, 73].

На нашу думку, злочини проти авторського права на комп’ютерні програми, на відміну від інших деліктів, передбачених ст. 176 КК України, вчиняються з прямим умислом. Особа, яка незаконно відтворює або розповсюджує компютерні програми, безумовно усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає суспільно небезпечні наслідки у вигляді не одержання суб’єктом авторського права на цю програму вартості її оригінальних примірників та бажає настання цих наслідків, оскільки сама отримує певні грошові кошти чи інші блага за скоєння зазначених дій.
Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами складу злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є вчинення, наведених у частині 1 цієї норми, дій:
1) повторно;
2) за попередньою змовою групою осіб;
3) завдання суб’єкту авторського права матеріальної шкоди у великому розмірі;
4) у складі організованої злочинної групи;
5) службовою особою з використанням службового становища;
6) завдання матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.
Аналіз судової слідчої практики у справах про злочини, передбачені ст. 176 КК України, свідчить про необхідність посилення кримінально-правової охорони авторського права на комп’ютерні програми шляхом запровадження відповідальності за зберігання, перевезення, імпорт, експорт з метою розповсюдження незаконно відтворених (контрафактних) примірників комп’ютерних програм, оскільки на сьогодні вказані діяння лише за певних умов можуть визнаватись готуванням до кваліфікованого та особливо кваліфікованого злочинів проти авторського права.
Іншим шляхом удосконалення кримінально-правового захисту авторського права є гармонізація вітчизняного законодавства з міжнародно-правовими актами у сфері права інтелектуальної власності [7].

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Директиви Ради Європи від 14 травня 1991 року щодо правової охорони комп’ютерних програм держави – члени Європейського Союзу зобов’язались вживати відповідні заходи щодо осіб, які з корисливою метою випускають в обіг або володіють засобами, які полегшують недозволений обхід або нейтралізацію технічних засобів захисту комп’ютерних програм [8].
Європарламент та Рада Європи 22 червня 2001 року прийняли спільну Директиву про гармонізацію певних аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві, яка містить главу ІІІ „Охорона технологічних засобів та інформації для захисту прав”.
Згідно п. 1 ст. 6 цієї Директиви держави – члени Європейського Союзу зобов’язались запровадити правову охорону від виготовлення, ввезення, розповсюдження, продажу, прокату, реклами з метою продажу чи прокату, володіння з комерційною метою будь-якими засобами, продуктами, їх компонентами чи надання послуг щодо цих засобів, предметів, їх складових частин, якщо ці дії вчиняються для обходу технологічних засобів захисту об’єктів авторського права і суміжних прав [9].
Запропоновані зміни до чинного кримінального закону сприятимуть посиленню ефективності правової охорони комп’ютерних програм.

Література:
1. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30, ст....

Добавить комментарий
Всего 0 комментариев


Copyright © 2001–2019 Computer Crime Research Center

CCRC logo
Главным направлением в деятельности Центра является широкое информирование общественности об основных проблемах и способах их решения, с которыми сталкивается общество в сфере противодействия компьютерной преступности.