Технические средства защиты авторского права и смежных прав
Дата: 05.09.2005Источник: www.crime-research.ru
Автор: Володимир Гулкевич, старший советник юстиции
Проблеми вдосконалення правової охорониОбраний нашою державою курс на поглиблення ринкових відносин та вступ до Європейського Союзу зумовлює необхідність удосконалення національної системи правової охорони авторського права і суміжних прав.
Високий рівень злочинності проти права інтелектуальної власності призводить до заподіяння істотної шкоди вітчизняним і зарубіжним суб’єктам авторського права і суміжних прав, ускладнює зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні стосунки України, перешкоджає вступу нашої держави до Світової організації торгівлі.
Відповідно до проведених міжнародною асоціацією Business Software Alliance досліджень рівень комп’ютерного піратства у нашій країні є найвищим серед держав Європи і в 2003 р. становив 91% від загальної вартості програмного забезпечення, яке використовується вітчизняними споживачами. Як наслідок – суб’єкти авторського права на комп’ютерні програми втратили 92 млн. доларів США.
Найбільш небезпечними видами злочинів у сфері авторського права і суміжних прав сьогодні визнано піратство щодо комп’ютерних програм, аудіовізуальних творів, баз даних, книг і доменів. Значна кількість вказаних злочинів скоюється з використанням різного роду технічних пристроїв і технологічних розробок для обходу засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав.
Саме тому, дипломатична конференція Всесвітньої організації інтелектуальної власності (надалі ВОІВ) 20 грудня 1996 року прийняла Договори про авторське право (далі ДАП) та про виконання і фонограми (далі ДВФ). Відповідно до ст. 11 ДАП та ст. 18 ДВФ держави-сторони цих угод зобов’язались передбачити відповідну правову охорону та ефективні засоби правового захисту від обходу існуючих технічних засобів, якими користуються автори, виконавці чи виробники фонограм у зв’язку із здійсненням своїх прав відповідно до цих договорів, які обмежують дії щодо їх творів, виконань або фонограм, що не дозволені авторами, виконавцями або виробниками фонограм або не допускаються законом.
Верховна Рада України 20 вересня 2001 р. прийняла Закони № 2732-ІІІ та 2733-ІІІ про приєднання нашої держави до вказаних Договорів.
Керівні органи Європейського Союзу в своїй діяльності також надають важливе значення питанням удосконалення правової охорони авторського права і суміжних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Директиви Ради Європи від 14 травня 1991 р. щодо правової охорони комп’ютерних програм (далі Директива 91/250/СЕЕ) держави – члени Європейського Союзу зобов’язались вживати відповідних заходів щодо осіб, які з корисливою метою випускають в обіг або володіють засобами, які полегшують недозволений обхід або нейтралізацію технічних засобів захисту комп’ютерних програм. Держави – члени Європейського Союзу, згідно ч. 3 ст. 7 Директиви 91/250/СЕЕ, прийняли зобов’язання законодавчо встановити конфіскацію вказаних засобів.
Європарламент та Рада Європи 22 червня 2001 р. прийняли спільну Директиву про гармонізацію певних аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві (далі Директива 2001/29/СЕ), яка містить главу ІІІ „Охорона технологічних засобів та інформації для захисту прав”. Згідно з п. 1 ст. 6 Директиви 2001/29/СЕ держави – члени Європейського Союзу зобов’язались встановити відповідний юридичний захист від дій щодо обходу будь-яких технологічних засобів, скоєних умисно або за наявності мотивованих підстав вважати, що особа, яка вчинила подібні дії, мала на меті досягнути такого обходу.
Ця норма вимагає запровадити правову охорону від виготовлення, ввезення, розповсюдження, продажу, прокату, реклами з метою продажу чи прокату, володіння з комерційною метою будь-якими засобами, продуктами, їх компонентами чи надання послуг щодо цих засобів, предметів, їх складових частин, якщо ці дії вчиняються для обходу технологічних засобів захисту об’єктів авторського права і суміжних прав.
Здавалось би, що Україна виконала рекомендації європейських інституцій щодо встановлення адекватної відповідальності за скоєння зазначених діянь, адже відповідно до п. „е” ст. 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права” (в редакції Закону від 11 липня 2001 р.) порушенням авторського права і суміжних прав є будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу.
Однак, законодавець не встановив відповідальність за скоєння вказаних дій. Незважаючи на актуальність теми, яка досліджується, рівень її наукової розробки не відповідає вимогам сьогодення.
У ст. 2 Закону України „Про авторське право і суміжні права” визначено, що технічними засобами захисту є технічні пристрої і (або) технологічні розробки, призначені для створення технологічної перешкоди порушенню авторського права і (або) суміжних прав при сприйнятті і (або) копіюванні захищених (закодованих) записів у фонограмах (відеограмах) і передачах організацій мовлення чи для контролю доступу до використання об’єктів авторського права і суміжних прав.
Аналіз змісту ст. 512, 1646-1649 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які, у тій чи іншій мірі, передбачають відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, свідчить, що дії для обходу засобів технічного захисту авторського права і суміжних прав не є адміністративними правопорушеннями.
Відповідно до ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права” лише у разі використання творів і об’єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть звернутись до суду з метою цивільно-правового захисту порушених прав. Цією ж нормою передбачено, що особи, чиї майнові права порушені, можуть:
• вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;
• вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження.
Цивільно-правові способи захисту становлять собою передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів авторів об’єктів інтелектуальної власності або власників прав на них, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників. Основна мета цивільно-правової відповідальності – не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди.
Очевидно, що вжиття цивільно-правових заходів до правопорушників не є адекватним заходом впливу відповідно до змісту „Інтернет-Договорів” ВОІВ, Директив 91/250/СЕЕ та 2001/29/СЕ.
Чи можна вважати кримінально-караними за ст. 176 Кримінального кодексу (КК) України дії, пов’язані з випуском в обіг засобів обходу технічних пристроїв і технологічних розробок, призначених для захисту об’єктів авторського права і суміжних прав?
Законом України від 22 травня 2003 р. № 850-IV „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” змінено диспозицію ч. 1 ст. 176 КК України. Зі змісту диспозиції даної норми, яка має бланкетний характер, випливає, що кримінально-караними є будь-які порушення авторського права і суміжних прав, якщо ними завдано матеріальної шкоди у великому розмірі. Як уже зазначалось вище, дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав (виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу) законодавцем визнані порушенням авторського права і суміжних прав.
Вказані дії, у випадку їх вчинення однією й тією ж особою (групою осіб) з наступним скоєнням незаконного відтворення, розповсюдження, оприлюднення об’єктів авторського права і суміжних прав чи іншого порушення майнових прав авторів, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, є складовою частиною об’єктивної сторони діяння, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України.
У разі припинення злочинної діяльності особи, яка мала умисел на скоєння незаконного відтворення, розповсюдження, опублікування об’єктів авторського права і суміжних прав чи іншого порушення майнових прав авторів, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, на стадії виготовлення, придбання, ввезення на митну територію України засобів обходу технічного захисту авторського права і суміжних прав, вказані дії можуть бути кваліфіковані як готування до злочину, передбаченого ст. 176 КК України.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 176 КК України, є злочином невеликої тяжкості, а тому, згідно ч. 2 ст. 14 КК України, готування до скоєння такого делікту не тягне кримінальної відповідальності.
Водночас, незаконне відтворення, розповсюдження, опублікування об’єктів авторського права і суміжних прав, інші порушення майнових прав авторів, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або якщо метою скоєння цих діянь є заподіяння матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (ч. 2 ст. 176 КК України) є злочином середньої тяжкості. Тому, готування до скоєння цього суспільно-небезпечного діяння є кримінально-караним.
...
